титулувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | титулува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | титулу́ймо | |
| 2 особа | титулу́й | титулу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | титулува́тиму | титулува́тимемо, титулува́тимем |
| 2 особа | титулува́тимеш | титулува́тимете |
| 3 особа | титулува́тиме | титулува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | титулу́ю | титулу́ємо, титулу́єм |
| 2 особа | титулу́єш | титулу́єте |
| 3 особа | титулу́є | титулу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| титулу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | титулува́в | титулува́ли |
| жін. р. | титулува́ла | |
| сер. р. | титулува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| титуло́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| титуло́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| титулува́вши | ||