-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ти́снути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ти́снімо, ти́снім
2 особа ти́сни ти́сніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ти́снутиму ти́снутимемо, ти́снутимем
2 особа ти́снутимеш ти́снутимете
3 особа ти́снутиме ти́снутимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ти́сну ти́снемо, ти́снем
2 особа ти́снеш ти́снете
3 особа ти́сне ти́снуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ти́снучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тис, ти́снув ти́сли, ти́снули
жін. р. ти́сла, ти́снула
сер. р. ти́сло, ти́снуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
ти́снений, ти́снутий
Безособова форма
ти́снено, ти́снуто
Дієприслівник
ти́снувши

Словник синонімів

ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків),ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИрідше,ЖА́ТИрозм.,ПРИКРУ́ЧУВАТИрозм.,ТІСНИ́ТИрозм. рідше. - Док.: пригноби́ти, пригніти́ти, ути́снути, придуши́ти, придави́ти, прикрути́ти. Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив! (П. Тичина); Богдан.. жалівся на польських панів, що вони пригноблюють козаків, пооднімали в їх землі, луги, сіножаті (І. Нечуй-Левицький); Нащо, люди, лан орать Для панів, що вас гнітять? (В. Мисик); Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті - бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (М. Коцюбинський); - Хіба не багатії вас утискають? Хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають ваше добре ім’я..? (П. Куліш); - Ви бачите, як нас душать, - сказала мати. - Тисячу карбованців податку! (В. Підмогильний); - Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (І. Франко); - Вражий дід.. хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш); Жалілася [Мотря] на увесь мир - на панів, що давлять мужиків, на мужиків, що пруться в пани... (Панас Мирний); - І почало старшинське панство прикручувати бідний народ (Ф. Бурлака); - Панові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, - нема життя нашому братові (Панас Мирний). - Пор. експлуатува́ти.
ДАВИ́ТИна кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИна кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ], НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИкого, що,ПРИДУ́ШУВАТИкого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ[ПРИГНІТА́ТИрідше] кого, що, ГНІТИ́ТИкого, що, заст.; ЧАВИ́ТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПІДМИНА́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ, РОЗТО́ВКУВАТИ, ДУШИ́ТИ, РОЗДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ПЛЮ́ЩИТИ, РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИпідсил., ЧАВУ́ЧИТИрозм. (кого, що - придавлюючи, розплющувати, м’яти, знищувати). - Док.: надави́ти, нати́снути, надуши́ти, придави́ти, придуши́ти, пригніти́ти, причави́ти, підім’я́ти, розчави́ти, роздави́ти, розтовкти́, роздуши́ти, згніти́ти, розплю́щити, розтрощи́ти. Приземкуватий Гаврило.. люто давив короткою ногою дошки (Григорій Тютюнник); Заспівали [дружки] сирітських пісень: як дочка ніби розмовляє з небіжкою-матір’ю, .. а мати одказує, що земля надавила їй груди (І. Нечуй-Левицький); І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко); За плугом.. орач поступає, Тисне чепіги грудьми (І. Франко); З усіх сил натискають хлопці на весла (О. Копиленко); Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець); Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (М. Коцюбинський); Дідка придавили томами з кресленнями й розрахунками (А. Крижанівський); Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Тюха пригнітив Сивоока до землі (П. Загребельний); Костури наосліп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку паморозь (М. Стельмах); Під сосною, причавивши кущ кропиви, лежать два червоні шолома (В. Яворівський); Розмашним кроком рушив він долиною, підминаючи шпичасті будяки (З. Тулуб); Віл наступив хлопчикові на ногу, ратицею розчавив ступню (І. Цюпа); Терентійроздавлює на щоці комара (М. Стельмах); Голос глухий, надтріснутий, немов його щойно щосили здушили за горло (А. Дімаров); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Л. Первомайський); Сірі масиви сланцю.. ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко); Він не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (П. Загребельний).
МОРО́ЗИТИ (дуже охолоджувати),ЗАМОРО́ЖУВАТИ, ПРОМОРО́ЖУВАТИ, ДАВИ́ТИрозм.,ПРИДА́ВЛЮВАТИрозм.,ТИ́СНУТИрозм.,ПОДИРА́ТИрозм. (про дуже сильний мороз); ПРИМОРО́ЖУВАТИ (злегка). - Док.: заморо́зити, поморо́зити, проморо́зити, придави́ти, прити́снути, приморо́зити. Холодний вітер травневого ранку морозив (Н. Рибак); Легесенький вітерець, що цідив повітря крізь одяг, просто заморожував (М. Трублаїні); Розгулявся Морозонько! Аж пищить усе, а він, немилосердний, давить (Панас Мирний); Придавили люті, скрипучі морози (І. Микитенко); Вечоріло. Небо вияснилося після кількаденної снігової заметі. Тис мороз (І. Франко); Ранок був вітряний, приморожувало (О. Гуреїв).
НАТЕ́РТИ (про взуття, одяг і т. ін. - тертям завдати болю, ушкодити шкіру), НАМУ́ЛЯТИ[НАМУ́ЛИТИ], СТЕ́РТИ підсил.,НАМ’Я́ТИрозм.,ПОШМУГЛЯ́ТИрозм.; НАМОЗО́ЛИТИ (з утворенням мозолів). - Недок.: натира́ти, те́рти, наму́лювати, стира́ти, намина́ти, шмугля́ти, намозо́лювати, мозо́лити. Не раз траплялося так, що Григір вичитував хуторянам.. за всякі дрібниці: ..за те, що коняка не так запряжена і вже, напевно, їй натерло холку хомутом і т. д. і т. п. (Григорій Тютюнник); Павлусь намулив собі ногу і трохи шкутильгав (О. Донченко); Навіть не помітив [Петько], як намуляв здоровенного пухиря та стер шкіру (М. Трублаїні); Сідлонам’яло коневі спину. - Пор. 1. ти́снути.
НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ]на кого-що і бездодатка (посилено вимагати чогось, чинити тиск на когось, добиваючись виконання чого-небудь), ТИ́СНУТИ, НАЛЯГА́ТИрозм.,НАПИРА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИрозм.,НАСІДА́ТИрозм.,НАПОСІДА́ТИСЯна кого і без додатка, розм.,НАСІДА́ТИСЯ на кого і без додатка, розм.,НАПИРА́ТИСЯбез додатка, розм. рідше. - Док.: нати́снути, налягти́рідконапе́ртирідконапосі́сти, насі́сти, напосі́стися, насі́стися, напе́ртися. [Берест:] У нас єсть деякі заводи. Натиснеш на профспілку, культробітники бігають, метушаться (О. Корнійчук); - Майте на увазі, що грубо тиснути на хлопця, ламати його самолюбство не годиться (О. Донченко); - Давай хліба! - налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів (І. Франко); Мати напирала на дочку доконче виходити заміж (Лесь Мартович); - Що ж такого страшного там робиться? - напосідав Микола Іванович (Остап Вишня); Килина слухала й відчувала симпатію до Арсенової дружини ..А от чому так Марійка сікається, чому насідає? (Є. Гуцало); [Ганна:] Знов напосідався [Льолик], щоб перевезти його до домівки або до шпиталю (Леся Українка); Михайло насівся на нього: - Коропе! Ти з громади живеш та й людям пакості робиш? (Лесь Мартович). - Пор. 1. вимага́ти, 1. наполяга́ти.
СТИСКА́ТИ (тримаючись, беручись за що-небудь, торкаючись кого-, чого-небудь, тиснути з силою), СТИ́СКУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, ЗДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ДУШИ́ТИ, ЗДУ́ШУВАТИ, ЗЧА́ВЛЮВАТИ, ПЕРЕТИСКА́ТИ, ПЕРЕТИ́СКУВАТИ, ПРИПЛЮ́ЩУВАТИ (тиснучи зверху або з боків, робити плоским). - Док.: сти́снути, поти́снути, зати́снути, здави́ти, здуши́ти, зчави́ти, перети́снути, приплю́снути, приплю́щити. Лукаш відстає від дядька, стискає мовчки обидві руки Мавці (Леся Українка); Іван сидить, опершись плечима в дошку, а ногами стискає дійницю (М. Коцюбинський); Мимоволі ми спинились і затиснули в руках зброю (Ю. Збанацький); Одно місце здавалося йому найбільш підозрілим, і він навіть устав та підійшов туди, здавивши бартку в руці (Г. Хоткевич); Вона двічі подала Бичковському руку на прощання і, буцімто жартуючи, дуже міцно здушила його за руку (І. Нечуй-Левицький); Презирливо глянув Мар’ян на полісовщика і так зчавив йому роздуті в суставах пальці, що вони аж хруснули (М. Стельмах); Перетиснути артерію, щоб зупинити кров.
ТІСНИ́ТИкого, що і без додатка (примушувати відходити, відступати тощо), ВІДТІСНЯ́ТИ, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ], НАСІДА́ТИна кого-що і без додатка, НАЛЯГА́ТИна кого-що і без додатка, ГЛОТИ́ТИдіал.; ПОТИ́СКУВАТИ[ПОТИСКА́ТИ]розм., НАПИРА́ТИна кого-що, розм., ПРИТИСКА́ТИ[ПРИТИ́СКУВАТИ] розм. (на ворога, супротивника). - Док.: потісни́ти, відтісни́ти, нати́снути, насі́сти, налягти́, поти́снути, напе́рти, прити́снути. Яничари вихопилися з рову й кинулись на козаків, що дерлись по схилу кавальєра, й почали тіснити чорноморців (С. Добровольський); Крізь вируючий натовп Оля пробивалася до каруселі. Її штовхали, відтісняли (Л. Юхвід); Німець натискає, набили його там, а він лізе, лізе... (Ю. Бедзик); Бійці не знали страху, насідали на ворога (І. Цюпа); Ось уже пішли до бою з вилами, сокирами, а ворог - стіною-муром налягає (Г. Косинка); - Чого ви так глотите? Почекайте трошки (Словник Б. Грінченка); Виступили з-за лиману З турками татари. Із Полісся шляхта лізе, А гетьман-попович Із-за Дніпра напирає (Т. Шевченко); Ломлять донці збиту з поля шляхту, до річки притискують... (Я. Качура).
ТИ́СНУТИ (про одяг, взуття тощо - бути тісним), СТИСКА́ТИ[СТИ́СКУВАТИ], ДУШИ́ТИ, ЗДУ́ШУВАТИ, ДАВИ́ТИ, МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИ]. Груди її важко здіймались, і тисла тісна кофточка (А. Головко); [Сашко:] Чого босий ходиш, туфлі шкодуєш? [Роман:] Тиснуть (М. Зарудний); Юля передихнула тільки раз, светр стискав пружинами (Григорій Тютюнник); Тоді його підборіддя підпирав твердий комір прокурорської мантії. Тепер його душить генеральський мундир (Ю. Бедзик); [Петро:] Як то здорово носити таку одежу, щоб вона нігде тебе не давила (Панас Мирний); - Щось муляють оці трофейні чоботи! - скривився Кудрявий і заходився роззуватися (П. Автомонов); - Що це воно мулить? (І. Микитенко). - Пор. нате́рти.
ТИ́СНУТИ (перев. неприємно діяти на органи людини - на груди, голову, мозок тощо), СТИСКА́ТИ[СТИ́СКУВАТИ], ТІСНИ́ТИ, ДУШИ́ТИ, ЗДУ́ШУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЗДА́ВЛЮВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ПІДПИРА́ТИ, КЛЕНИ́ТИдіал. - Док.: сти́снути, стісни́ти, здуши́ти, здави́ти, придави́ти, підпе́рти. Журна думка тисла груди (П. Грабовський); Жаль тиснув серце (П. Кочура); Антонове серце стискала злість (С. Чорнобривець); Чом так тяжко люте горе Груди стискує мені? (О. Олесь); Знайоме хвилювання тіснило йому груди (Ю. Смолич); Щось душило її, стискало серце (Г. Хоткевич); Жаль та досада давить одурене материне серце.. (Панас Мирний); Кузнєцов відчув, як у нього защипало в очах і горло здавили спазми (А. Головко); Салимонію Пилипівну Дилду.. брало отут - під грудьми: - Підкочується, підкочується під груди, а потім як придавить - ґвалт! (Остап Вишня); [Недоросток:] Що ж у вас болить? [Пріська:] Ох, під груди підпирає, мов колом... (С. Васильченко); А тут ще у грудях кленить, голову палить... (А. Тесленко).

Словник фразеологізмів

ти́сне [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський).

2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

ти́сне [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський).

2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

ти́сне [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський).

2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

ти́сне [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський).

2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).

ти́сне [за] се́рце (ко́ло се́рця, гру́ди, в гру́дях і т. ін.). 1. Спричиняє відчуття душевного болю. Сам собі ходжу я по кімнаті, згадую товаришів, співаю або граю на скрипці, а за серце щось помаленьку тисне (С. Васильченко); Журна думка тисла груди (П. Грабовський).

2. кого і без додатка. Хто-небудь відчуває біль, перебуває в стані душевного пригнічення. — Мене отут тисне коло серця, неначе гадина ссе (І. Нечуй-Левицький); Вікторія не може підвести руки. Стає млосно, йде обертом голова, тисне в грудях (А. Хижняк).