-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив тирча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тирчі́мо, тирчі́м
2 особа тирчи́ тирчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тирча́тиму тирча́тимемо, тирча́тимем
2 особа тирча́тимеш тирча́тимете
3 особа тирча́тиме тирча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тирчу́ тирчимо́, тирчи́м
2 особа тирчи́ш тирчите́
3 особа тирчи́ть тирча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тирчачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тирча́в тирча́ли
жін. р. тирча́ла
сер. р. тирча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тирча́вши

Словник синонімів

СТИРЧА́ТИ (різко виділятися на поверхні чогось, стояти сторч), СТРИМІ́ТИ[СТРЕМІ́ТИ], ТИРЧА́ТИдіал.;ПЕ́РТИ фам. (про буйне волосся, рослинність). По всій висоті стирчав із землі перем’ятий, знівечений метал (О. Гончар); Біля Данилка крутилася худенька дівчинка з білими косичками, що стриміли в різні боки (П. Панч); У широких пробоях тих бійниць тирчали горлаті жерла пушок (Панас Мирний); Високий, тонкий [Тимко], з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі (Григорій Тютюнник).