-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив типізува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   типізу́ймо
2 особа типізу́й типізу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа типізува́тиму типізува́тимемо, типізува́тимем
2 особа типізува́тимеш типізува́тимете
3 особа типізува́тиме типізува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа типізу́ю типізу́ємо, типізу́єм
2 особа типізу́єш типізу́єте
3 особа типізу́є типізу́ють
Активний дієприкметник
типізу́ючий
Дієприслівник
типізу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. типізува́в типізува́ли
жін. р. типізува́ла
сер. р. типізува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
типізо́ваний
Безособова форма
типізо́вано
Дієприслівник
типізува́вши

Словник синонімів

УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ’ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. - Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. "Фауст" Гете, який виник з народних сказань про вченого-чорнокнижника, узагальнює найбільші досягнення філософської думки свого часу (М. Рильський); Сила художнього таланту - в змалюванні повноцінних художніх образів, в умінні типізувати явища життя (з журналу); Підсумовуючи результати діяльності комісії за кілька літ, Тихович побачив, що комісія не змогла злокалізувати філоксеру (М. Коцюбинський); Маєш ти виснувать думку: нічого з того, що ми бачим, Не пропадає: одно з одного поновлює природа (М. Зеров).