-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив тиня́тися, тиня́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тиня́ймося, тиня́ймось
2 особа тиня́йся, тиня́йсь тиня́йтеся, тиня́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тиня́тимуся, тиня́тимусь тиня́тимемося, тиня́тимемось, тиня́тимемся
2 особа тиня́тимешся тиня́тиметеся, тиня́тиметесь
3 особа тиня́тиметься тиня́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тиня́юся, тиня́юсь тиня́ємося, тиня́ємось, тиня́ємся
2 особа тиня́єшся тиня́єтеся, тиня́єтесь
3 особа тиня́ється тиня́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тиня́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тиня́вся, тиня́всь тиня́лися, тиня́лись
жін. р. тиня́лася, тиня́лась
сер. р. тиня́лося, тиня́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тиня́вшись

Словник синонімів

БЛУКА́ТИ (ходити або їздити без певної мети чи напрямку або в пошуках кого-, чого-небудь); БРОДИ́ТИрозм., ТИНЯ́ТИСЯрозм., ПЛЕ́НТАТИСЯрозм., ПЛЕ́НТАТИрозм. рідше (повільно ходити без мети й напрямку). Блукав [Іван] по лісі, поміж камінням, в заломах, як ведмідь, що зализує рани (М. Коцюбинський); Брожу, тиняюсь, мов потороча. Тужу день божий - ввечері, вранці... Чи ж приголубить душа жіноча Хоч на хвилинку, хоч наостанці? (П. Грабовський); Візьме стрільбу [рушницю] на плечі і плентається годинами по полі (О. Кобилянська). - Пор. 1. ника́ти.
БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИрозм.,КОЧУВА́ТИрозм.,МОТА́ТИСЯрозм.,ВЕ́ШТАТИСЯрозм.,ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.,ВОЛОКТИ́СЯрозм.,ВОЛІКТИ́СЯрозм. рідше,ВІ́ЯТИСЯрозм.,ЛА́ЗИТИзневажл.,НИКА́ТИрозм.,ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШЛЯ́ТИСЯфам.,ПЛЕ́НТАТИСЯрозм.,ПЛЕ́НТАТИрозм. рідше,ПЛУ́ТАТИСЯрозм.,ТРИ́НДАТИСЯрозм.; БРОДЯ́ЖИТИрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм.,ТЯГА́ТИСЯрозм.,ХИЛЯ́ТИСЯрозм.,БУРЛАКУВА́ТИзаст.,МА́ЯТИСЯрідше,ТУЛЯ́ТИСЯрідше,ТОЛОЧИ́ТИСЯрідше (переходити, переїжджати з місця на місце, без бажання, вимушено, поневіряючись). - Ти, князю, вже не любиш мене. Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Лучче ж поміркую, Де-то моя Катерина З Івасем мандрує (Т. Шевченко); Пройшло два роки. Мирно бродить Циган ватага мандрівна, І скрізь, як і раніш, знаходить Гостинний захисток вона (М. Драй-Хмара); Йому не хотілося одверто говорити про свої особисті справи ще й тому, що дружина не раз докоряла.. "Якби ти думав про сім’ю, як він, то не став би кочувати" (С. Журахович); [Адмірал:] Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни (О. Корнійчук); Вештаючись взимку по навколишніх ярмарках, Цимбал уважно прислухався до розмов, приносячи потім у Кринички всякі новини про південні краї (О. Гончар); Бурлацька пісня звучить ближче: Заросився, забродився, Де ти, бурлак, волочився? (Ю. Мокрієв); Не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас, а щира любов до свого краю (Панас Мирний); Долгорукий непокоївся лихими вістями про Ізяслава, який никав довкола Києва, неначе голодний вовк (П. Загребельний); Піп сказав: - Диви, кобзарем хоче стати, по шляхах швендяти! Не будуть з тебе люди... (Ю. Мартич); З церков роблять [шляхтичі] стайні, у святі ризи одягають всіляких паплюжників, які швендяються за польськими та чеськими ратниками (Ю. Опільський); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (О. Стороженко); - Хто скаже, що цей ось ентузіаст, який пуд ромашки зібрав, меншу пережив радість, ніж той, хто байдикує цілими днями, неробою живе, бродяжить десь? (О. Гончар); Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський); Він [Шмідель] дійсно вернув назад до Галичини, тягався з кількома мавпами й псом по провінції, пхав з дня на день нужденне життя (С. Ковалів); - Я йогокохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала... А тепер - самій прийшлося по чужих людях хилятися (Панас Мирний); -Старість не за горами. Самому остогид-ло вже бурлакувати й тинятись по світу. Ще десь загину під лісою ні за цапову душу (І. Нечуй-Левицький); Їхала, їхала, їхала... Куди, навіщо? Мов вигнаний дух, загублений у просторі, приречений блукати, тулятися (П. Загребельний).
НИКА́ТИ (ходити туди-сюди, перев. без діла, без потреби), ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШАЛА́ТИСЯрозм.,СЛОНЯ́ТИСЯ розм. рідше,МИ́КАТИСЯ розм. рідше;СНУВА́ТИрозм.,СНУВА́ТИСЯрозм. рідше,СНОВИГА́ТИ[СНОВИГА́ТИ] розм. (швидко пересуваючись або довго ходячи); ША́СТАТИрозм.,ША́СТАТИСЯрозм. рідше (швидко, квапливо); ВЕ́ШТАТИСЯрозм. (ходити туди-сюди, в різних напрямках); ВАЛА́НДАТИСЯрозм. (ходити без діла). Дід нудився, никав без роботи по хаті, по садку, заходив у пасіку (І. Нечуй-Левицький); Сусідові.., мабуть, не спалося, бо він уже тинявся по двору (П. Панч); - Не швендяй під ногами! Забирайся (І. Микитенко); - Обридли ви мені, кохані панове, - процідив Вовк крізь зуби, звертаючись до Бережана. - Шалаєтесь туди-сюди... (І. Муратов); Я снував по покоях, мов неприкаяний, не знаючи, що робити, за що взятися (І. Франко); Люди снуються туди і сюди - хто знає, куди й для чого (М. Коцюбинський); Ще довго Марія по хаті вешталась. Підбивала тісто в макітрі, поралась біля печі (А. Головко); Справа громадської праці вже була добре організована, і ніхто не валандався без діла (О. Бойченко). - Пор. 1. блука́ти.

Словник фразеологізмів

тиня́тися з кутка́ в куто́к. Не бути зайнятим; байдикувати. Чіпка сидів на триніжку. Порох тинявся з кутка в куток. Обидва мовчали (Панас Мирний); Була [Христина] сама в хаті — чи сиділа, чи напівлежала, чи тинялася з кутка в куток, бо ніяка робота не бралась її рук (Є. Гуцало).

тиня́тися попідти́нню (по́під тина́ми). Не мати власного житла, притулку; жебракувати. Пішла тинятись попідтинню, Аж поки, поки не дійшла Аж до Голгофи (Т. Шевченко); — А все, кажу, шкода дівки. Пропаде ні за цапову душу! Почне тинятися попід тинами, на ногах зогниє (Панас Мирний).

тиня́тися по сві́ту. Постійно змінювати місце проживання, перебування, не маючи притулку. Самому остогидло вже бурлакувати й тинятися по світу (І. Нечуй-Левицький); — Я сам, тиняючись по світу, служив там і все добре знаю. Коли б не своя хата та не громаді послуга — пішов би й тепер служити (Панас Мирний); Про бажання оспівати просту людину наших днів говорить і вірш [М. Рильського] про дядюшку Тодося, що колись тинявся по світу, шукаючи долі і щастя (С. Крижанівський).