ТИ́ЧКА (довга палиця, жердина, яку використовують для підтримування високих рослин, підпирання гілок, у геодезії тощо), ТИЧИ́НА, ЩО́ГЛАрозм., ТИ́КАдіал.; ВІ́ХА (палиця, якою позначають дорогу, межу тощо). На тичках виноград висить, Густесенько, аж тички нахиляє (Л. Глібов); Отут, бувало, із-за тину Вилась квасоля по тичині (Т. Шевченко); Ще недавно по три корчми Стояло на милі І щоглами одзначались Високі могили (П. Куліш); Ой поїхав мій миленький по тики, по тики (пісня); - Хтось центральну віху на шість метрів убік відніс (І. Ле). - Пор. жерди́на, перекла́дина.