ти 1

-1-
займенник

Словник відмінків

відмінок  
називний ти
родовий тебе́, до те́бе
давальний тобі́
знахідний тебе́
орудний тобо́ю
місцевий на/у тобі́

Словник фразеологізмів

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його [Йойну] від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той [ріпник], що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. Аби тебе дідько сколов! — лаявся він [Прокопчук], вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон.— А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А, бодай вас лиха година взяла! (І. Нечуй-Левицький). взяла́ б його́ лиха́ годи́на. Домінік був злий і на татар, і на козаків, і на попів.. Взяла б його лиха година! І чом би було не помиритися з козаками? (І. Нечуй-Левицький).

бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. [Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан).

хай (неха́й, бода́й) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) вся́чина. Уживається для констатації того, чим хтось незадоволений або захоплений. [Чоловік 1:] Хай йому всячина! Втомився! (Б. Грінченко); — Мудрий ти, братику Антоне Андрійовичу, хай тобі всячина, Я б ніколи до такого не додумався б... (С. Добровольський); — Слухайте ж моєї [управителя] поради, покиньте того Павла навіженого: нехай йому всячина! (Марко Вовчок); — Що ж ти не вдарив її [гадюку]?.. А ти запримітив місце? Покажи. — Нехай їй всячина, і вести не хочу (Панас Мирний).

бу́́ти на ти з ким. Добре розумітися на чомусь, досконало знати якусь справу. Знання, уміння, навики, набуті в процесі навчання, допоможуть бути з трактором, комбайном, а чи ще з якимось реманентом на ти (З журналу); [Був] Лісничий Іван Іванович Савон з флорою і фауною Кончі-Заспи на ти (З газети); Поїхали хлопці в армію служити… Василь Гончар ніс вахту на Чорному морі, Іван Денисюк був на ти з неспокійним ефіром (З журналу).

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

грець з ним (з не́ю, з тобо́ю і т. ін.), лайл., перев. жарт. Ужив. для вираження втрати інтересу до кого-, чого-небудь, вимушеної згоди з кимсь, поради не звертати уваги на когось, щось і т. ін.; хай буде так. Він зайняв якусь вичікувальну позицію. .. Ну, і грець з ним!.. (Ю. Шовкопляс); В голові майнула тверда думка: “Грець з ним! Піду! Що буде, те й буде” (В. Кучер); — Зупиніть експрес! — волав я.— Уб’ю лжедіда! — Та грець із ним! — умовляв голова.— Тримайте краще оце (А. Крижанівський); — Запхну [шпагу] та ще не туди — грець з нею (С. Ковалів); // з ким—чим. Уживається для вираження незадоволення кимсь, чимсь, несхвалення чого-небудь. — Ну, і грець із ним, з твоїм вівсом,— вилаявся старуватий, похмурий запорожець (С. Добровольський). грець його́. — А грець його з тією роботою,— махнув рукою Левко.— Сядемо, Маріє, послухаємо перепілку (І. Цюпа).

[та] де [вже] там (тут, тобі́). 1. Уживається для повного заперечення; аж ніяк. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там (М. Коцюбинський); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І. Франко); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел .. Мурко вже закрадався до хвоста. І так і сяк, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (М. Рильський).

2. Уживається для вираження сумніву в реальності або можливості здійснення чого-небудь. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко); — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем [сина]. — Де вже там нашому про школу думати…— махає рукою Явдоха (М. Стельмах).

де тобі́. Уживається для повного заперечення попередньої думки; зовсім ні. Він [Петро] думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне, думав, що весь в золоті .. аж де тобі (П. Куліш).

де тобі́. Уживається для повного заперечення попередньої думки; зовсім ні. Він [Петро] думав, що сей пройдисвіт ізробивсь тепер таким паном, що й через губу не плюне, думав, що весь в золоті .. аж де тобі (П. Куліш).

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його [Йойну] від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той [ріпник], що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. Аби тебе дідько сколов! — лаявся він [Прокопчук], вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник).

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його [Йойну] від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той [ріпник], що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. Аби тебе дідько сколов! — лаявся він [Прокопчук], вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник).

ді́дько (дия́вол) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є що і без додатка, лайл. Невідомо, незрозуміло. — Хто ж винен?.. — дивувався Петрюк.— Дідько його знає… (В. Бабляк); — Дідько їх знає, що вони там ґелґочуть своїм волам! — сердилися гармаші.— Може, тпрукають… (О. Гончар); Еней Сивіллі говорив: — Диявол знає, хто з вас бреше (І. Котляревський); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди .. дітей на горища ховали: диявол його знає, чого йому заманеться (Н. Рибак).

зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (його́, тебе́, їх і т. ін.), ірон. Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар).

зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (його́, тебе́, їх і т. ін.), ірон. Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар).

зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (його́, тебе́, їх і т. ін.), ірон. Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар).

зна́ю (зна́ємо) [я (ми)] вас (його́, тебе́, їх і т. ін.), ірон. Уживається для вираження недовіри, сумніву у правдивості слів чи вчинків співрозмовника. — Ти тільки не лови ґав. А то я тебе знаю. Перед німцями орлом був, а перед дівчиною ягням зробишся (Григорій Тютюнник); — Куди розігналась? — До сестри! — Ха-ха! До сестри! Знаєм вас! Від Шляхового, мабуть, підіслана? На розвідини прийшла? (О. Гончар).

куди́ [ж] тобі́, ірон. Уживається для вираження подиву, захоплення або роздратування і т. ін. — Шкода з тобою розмовляти, Даремно час теряти,— Ти — Жук, а я — Бджола, Прощай! — і загула. “Куди тобі! Яке казання вдрала,— Промовив Жук: — розумна дуже стала!” (Л. Глібов).

куди́ [ж] тобі́, ірон. Уживається для вираження подиву, захоплення або роздратування і т. ін. — Шкода з тобою розмовляти, Даремно час теряти,— Ти — Жук, а я — Бджола, Прощай! — і загула. “Куди тобі! Яке казання вдрала,— Промовив Жук: — розумна дуже стала!” (Л. Глібов).

[ой (ох)] ма́тінко [ж] моя́ [рі́дна]! Уживається для вираження захоплення, здивування, радості, незадоволення і т. ін. — Через три-чотири місяці завернеш в цей же колгосп. Ідеш прямо на ферму. Думаєш, що тут усе перемінилося за цей час. В корівник — а там, матінко моя! Все залишилось, як і було (А. Хорунжий); Півнівська Галька пальцем колупала вже стіну біля вікна, так цілий шмат глини й обпав. Кричала до дівчат: — Ой, матінко ж моя! Та ви подивіться! (А. Головко). ой, ма́тінко. — Ганну сьогодні били, учора Параску, а завтра, мабуть, уже моя черга. Ой, матінко, коли б там не огледілись іще за мене! (Марко Вовчок). ма́тінко ти моя́. Товстопикий був [Карпо], товстоногий. І рудий — матінко ти моя.. Як стара солома (Григір Тютюнник).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, вам і т. ін.). Уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, вчинків, незадоволення кимось, чимось. У Карпа заболіли руки від щирого вибивання [в двері]. А кругом тихо, як у могилі. — Хай йому! Тільки руки поб’єш,— сказав він і сів коло порога (Панас Мирний); Жінка тягне з переділки нитку тонку й безкраю, самотня в непередумних удовиних думах. Хіба що тінь на стіні .. хитається тихо, а спитати поради, тільки журу розведе. Хай їй! Уже краще самій (А. Головко); Хай вам, як ви мене залякали: я думав, що це ваша, Настуню, мати (С. Васильченко).

хай (неха́й, бода́й) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) вся́чина. Уживається для констатації того, чим хтось незадоволений або захоплений. [Чоловік 1:] Хай йому всячина! Втомився! (Б. Грінченко); — Мудрий ти, братику Антоне Андрійовичу, хай тобі всячина, Я б ніколи до такого не додумався б... (С. Добровольський); — Слухайте ж моєї [управителя] поради, покиньте того Павла навіженого: нехай йому всячина! (Марко Вовчок); — Що ж ти не вдарив її [гадюку]?.. А ти запримітив місце? Покажи. — Нехай їй всячина, і вести не хочу (Панас Мирний).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

от (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий).

от (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий).

от (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий).

от тобі́ й раз! Уживається для вираження здивування, занепокоєння, незадоволення з приводу чогось небажаного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. — А за що продав [хліб], Чіпко? — Ні за що.. подарував..— От тобі й раз! от і прогуляємо… чортового батька!..— чухаючи потилицю, блеє Матня (Панас Мирний); — А хто ж тобі давав розпорядження там пасти? — От тобі й раз! ..  Хіба ж ви забули, як ми їхали степом і ви казали, що там сільрадівська толока і щоб я тамечки пас (Григорій Тютюнник); От тобі й раз! Справді, співи сьогодні… — розгубився Данило. — Що ж його робити? (Ю. Смолич).

от (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш. Уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак. От тобі й маєш! — покликнула Софія.— А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка); Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. — От тобі маєш! — Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський); — А може, той… може, таки, Мар’янко, підемо до кого?.. До Порфирія… — От тобі й маєш,— посміхається Мар’яна (І. Вирган). от ма́єш. Графік плавання витримувано, команда сподівалась на успіх, і от маєш — надзвичайна подія (А. Хорунжий).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

бий / поби́й (поби́ла б) тебе́ (його́, її́, їх і т. ін.) лиха́ [та нещасли́ва] годи́на (моро́ка, грім, хрест і т. ін.), лайл. 1. Уживається для вираження великого незадоволення з приводу чого-небудь. — А! Бий його лиха година! — Скрикнув з розпукою Семен і вдарив шапкою об землю (М. Коцюбинський); За тими волами я посивів парубком, побила б їх морока (М. Коцюбинський).

2. Уживається для вираження захоплення ким-, чим-небудь, здивування з приводу чогось. Ой, не можу! — вхопився за боки шофер і вибухнув щирим заразливим сміхом.— А бий тебе морока! Чи чули ви таке? (Ю. Смолич); Один, як побачив твою скриню, так руками вчепився .. Я вже, бий тебе грім, ні за що в світі не відступлюсь од неї,— каже.— Невже це ваш син вимайстрував (М. Стельмах).

пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

пропади́ / рідше пропада́й ти (ви, він, вона́ і т. ін.) про́падом (рідше пра́хом). Уживається для вираження крайнього незадоволення, великого обурення ким-, чим-небудь; згинь, хай згине. — Іди он до свого верстата й працюй.— А пропади ти пропадом! — махнув рукою Максим (Д. Ткач); — Х-хох! — зітхнув диякон і погасив недогарок. — А пропади ти пропадом! Отак і вдома, хоч цілий вечір рота не роззявляй… Ох-хо-хох… (Василь Шевчук); ..Кому черево наросте аж вище носа, а тобі жили тягтиме, пропади воно прахом (М. Коцюбинський).

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах).

cіль тобі́ в о́ці (в о́чі), фольк. Уживається як усталена форма застереження від зурочення. Траплялось, що і Іван звертався до нього, але за кожним разом, стрічаючи погляд чорних пекучих очей мольфара, спльовував непомітно: “сіль тобі в оці” (М. Коцюбинський); “Сіль тобі в очі”,— тричі повторював у думках, бо хоч і був учителем, але селянські забобони не відлетіли від нього (М. Стельмах).

сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)]. Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш).

сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)]. Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш).

сіль тобі́ на язи́к [, печи́на в зу́би (у ві́чі)]. Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби! — оддала потиху Ковалиха, бо була трохи п’яненька (П. Куліш).

[та] де [вже] там (тут, тобі́). 1. Уживається для повного заперечення; аж ніяк. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там (М. Коцюбинський); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І. Франко); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел .. Мурко вже закрадався до хвоста. І так і сяк, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (М. Рильський).

2. Уживається для вираження сумніву в реальності або можливості здійснення чого-небудь. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко); — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем [сина]. — Де вже там нашому про школу думати…— махає рукою Явдоха (М. Стельмах).

[та] де [вже] там (тут, тобі́). 1. Уживається для повного заперечення; аж ніяк. Пішов брат випровадити бабу. Баба й слухати не хоче… Пішла мама: де там (М. Коцюбинський); Надбіг [Лис] до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І. Франко); Щодня в подвір’я наше заліта Упертий дятел .. Мурко вже закрадався до хвоста. І так і сяк, неначе справжній злодій, — Та де там! Раз — і знявся, й полетів (М. Рильський).

2. Уживається для вираження сумніву в реальності або можливості здійснення чого-небудь. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядати, Та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Т. Шевченко); — А як багатшими станемо, то, гляди, і в школу пошлем [сина]. — Де вже там нашому про школу думати…— махає рукою Явдоха (М. Стельмах).

[чи] ти ба! Уживається для вираження здивування, докору, обурення і т. ін.  — Кажуть, з Італії каменосічці привезли брилу, а тесали вже тут. Аж з Італії? Ти ба? (М. Стельмах); Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький).

тря́сця йому́ (їй, тобі́, вам, їм) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. Уживається для висловлювання недоброго побажання кому-небудь або як вияв невдоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу. Першою почула [Дорошенчиха] і про ці океанські [атомні] випроби.— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар). — Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко); — Виродок! Виродок! — ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда.— Трясця тобі в пуп! — гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний); тря́сця тобі́! — Трясця тобі! — не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний).

тря́сця йому́ (їй, тобі́, вам, їм) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. Уживається для висловлювання недоброго побажання кому-небудь або як вияв невдоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу. Першою почула [Дорошенчиха] і про ці океанські [атомні] випроби.— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар). — Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко); — Виродок! Виродок! — ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда.— Трясця тобі в пуп! — гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний); тря́сця тобі́! — Трясця тобі! — не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний).

тря́сця йому́ (їй, тобі́, вам, їм) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. Уживається для висловлювання недоброго побажання кому-небудь або як вияв невдоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу. Першою почула [Дорошенчиха] і про ці океанські [атомні] випроби.— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар). — Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко); — Виродок! Виродок! — ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда.— Трясця тобі в пуп! — гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний); тря́сця тобі́! — Трясця тобі! — не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний).

тря́сця йому́ (їй, тобі́, вам, їм) в печінки́ (в печі́нку, в пуп, в бік і т. ін.), лайл. Уживається для висловлювання недоброго побажання кому-небудь або як вияв невдоволення, гніву, досади і т. ін. з якогось приводу. Першою почула [Дорошенчиха] і про ці океанські [атомні] випроби.— Що вони роблять, трясця їм у печінки! (О. Гончар). — Застряли! І тут, трясця б йому в печінку, застряли! Тепер нічого і думати, щоб вкластися в намічений графік (І. Головченко і О. Мусієнко); — Виродок! Виродок! — ледве повертаючи язик у роті, мовив Загнибіда.— Трясця тобі в пуп! — гукнув, червоніючи, як буряк, Колісник (Панас Мирний); тря́сця тобі́! — Трясця тобі! — не видержала Пріська і гукнула на всю хату (Панас Мирний).

хай [би] йому́ (їй, тобі́, їм, вам) тря́сця, лайл. Уживається як недобре побажання кому-небудь або при висловленні незадоволення, досади і т. ін. з якогось приводу. — Хай йому трясця, ще вскочимо в пащу Гітлера, а які в нього порядки, чули вже (П. Панч); Хай йому трясця, цьому улемові [вчителеві]! Підемо вранці до Каффи (З. Тулуб); — Та в трест викликали, хай би йому трясця,— зі злом сказала вона, ніби Арсен тут у чомусь завинив (Є. Гуцало); — А хай вам трясця! — тріснув голос тітки Марії (Я. Баш).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, вам і т. ін.). Уживається для вираження осуду чиїх-небудь дій, вчинків, незадоволення кимось, чимось. У Карпа заболіли руки від щирого вибивання [в двері]. А кругом тихо, як у могилі. — Хай йому! Тільки руки поб’єш,— сказав він і сів коло порога (Панас Мирний); Жінка тягне з переділки нитку тонку й безкраю, самотня в непередумних удовиних думах. Хіба що тінь на стіні .. хитається тихо, а спитати поради, тільки журу розведе. Хай їй! Уже краще самій (А. Головко); Хай вам, як ви мене залякали: я думав, що це ваша, Настуню, мати (С. Васильченко).

хай (неха́й, бода́й) йому́ (тобі́, їй і т. ін.) вся́чина. Уживається для констатації того, чим хтось незадоволений або захоплений. [Чоловік 1:] Хай йому всячина! Втомився! (Б. Грінченко); — Мудрий ти, братику Антоне Андрійовичу, хай тобі всячина, Я б ніколи до такого не додумався б... (С. Добровольський); — Слухайте ж моєї [управителя] поради, покиньте того Павла навіженого: нехай йому всячина! (Марко Вовчок); — Що ж ти не вдарив її [гадюку]?.. А ти запримітив місце? Покажи. — Нехай їй всячина, і вести не хочу (Панас Мирний).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

хай [би] йому́ (їй, тобі́, їм, вам) тря́сця, лайл. Уживається як недобре побажання кому-небудь або при висловленні незадоволення, досади і т. ін. з якогось приводу. — Хай йому трясця, ще вскочимо в пащу Гітлера, а які в нього порядки, чули вже (П. Панч); Хай йому трясця, цьому улемові [вчителеві]! Підемо вранці до Каффи (З. Тулуб); — Та в трест викликали, хай би йому трясця,— зі злом сказала вона, ніби Арсен тут у чомусь завинив (Є. Гуцало); — А хай вам трясця! — тріснув голос тітки Марії (Я. Баш).

хай (неха́й) йому́ (їй, тобі́, їм і т. ін.) чорт (сім чорті́в, га́спид), лайл. Уживається для вираження сильного незадоволення ким-, чим-небудь, перев. із втратою інтересу до нього. — Ну, як агітатор? — допитується Євдоким Юрченко у задуманого Величка. — Хай йому чорт! — з серцем відповідає той (М. Стельмах); — Хай їм [бикам]... чорт,— каже [Андрій].— Щоб не клопотаться — продав.— ..Отак, кажу,— нахазяйнував, синочок!.. (А. Тесленко); — О, нехай йому чорт! Як забився! — крикнув він до Івася (Панас Мирний); Дочко! чого ти проклинаєш? Що він тобі винен? — Та хай йому сім чортів і все лихе; чи я ж проклинаю? І чого ви вчепились? (А. Свидницький); Не люби, Христе, нікого і ніколи. Хай йому гаспид (Панас Мирний).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

хоч би [тобі́] брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький).

хоч би [тобі́ (собі́, вам)] ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже [Омелько], — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).

хоч би [тобі́] брово́ю (ву́сом) моргну́в. Не звертає уваги хто-небудь, ніяк не реагує на щось; байдужий, спокійний. — Дівчина закохана в нього, а він хоч би бровою моргнув (С. Добровольський); [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув,— хропе… (М. Кропивницький).

хоч би [тобі́ (собі́, вам)] ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже [Омелько], — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).

хоч би [тобі́ (собі́, вам)] ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже [Омелько], — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).

хоч би тобі́ [одна́] жива́ люди́на [показа́лася]. Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч би тобі́ [одна́] жива́ люди́на [показа́лася]. Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч би тобі́ ля́лечка, жарт. Абсолютно нікого немає, жодної людини. А на вулиці хоч би тобі лялечка (З газети). хоч би тобі́ ля́лечка озва́лася. — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — анітелень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка).

хоч би тобі́ ля́лечка, жарт. Абсолютно нікого немає, жодної людини. А на вулиці хоч би тобі лялечка (З газети). хоч би тобі́ ля́лечка озва́лася. — Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав — анітелень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка).

хоч би тобі́ [одна́] жива́ люди́на [показа́лася]. Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч би тобі́ [одна́] жива́ люди́на [показа́лася]. Нікого ніде не видно; абсолютно нікого немає. Через півгодини хоч би тобі жива людина показалася на вулиці (Панас Мирний).

хоч би [тобі́ (собі́, вам)] ву́сом (у́сом, ву́хом, брово́ю і т. ін.) повести́. Не зважати ні на що, не реагувати на кого-, що-небудь. — Та я ж,— каже [Омелько], — скілько разів і сам довідувався, і Параску засилав. Разом гукали на вас: “Пане! пора вставати!” А ви хоч би собі усом повели (Панас Мирний).

хоч би [тобі́] що. 1. Ніщо не діє, не впливає на когось; нічого не трапляється з кимсь. Кремезний був дід Андрій… Міг годинами лежати у сніговому заметі, підстерігаючи вовка або злодія; увесь мокрий від поту, лягав спати на сирій землі, напившись холодної води, — і хоч би тобі що (Г. Хоткевич); Він у лісі тоді був за вола здоровіший. Та й хлопцями.., як ще в економії в строку були — босий на морозі, у дранті і — хоч би що… (А. Головко).

2. кому і без додатка. Хто-небудь не реагує на щось; комусь байдуже до чого-небудь. — Геть, кажу! — марно пробує [Василина] зрушити з місця Мирона і ще більше сердиться.— Га-га-га! — міцніше впирається в одвірок чоловік, і хоч би тобі що (М. Стельмах); — Дмитре, довго того часу попоїсти? — Встигну ще.— І так завжди. Готуй, готуй, а йому хоч би що,— зачиняючи ворота, проводить [Докія] очима сина (М. Стельмах).

хоч [ти] лу́сни. 1. За будь-яких обставин, умов; неодмінно, обов’язково. — Як же поляже кармазин, тоді дочку нам подавай, хоч лусни! Не сховаєшся од нас (П. Куліш); Було так: як оце прийдуть жнива, то всіх жінок повигонять на степ жати. І ото як вигонять, .. то .. хоч лусни, а до вечора щоб вижав (Нар. опов.).

2. із запереч. дієсл. Незважаючи ні на які старання, зусилля; ні за яких умов, обставин; нізащо. — Ніяка собака до помочі не стала, хоч ти лусни (Дніпрова Чайка); — Не пущу! Хоч ти тут лусни! (Я. Мамонтов); — Більше того, що дають наші прилади, вони не дадуть, хоч лусни (Ю. Шовкопляс).

хоч [сядь та й (ти)] плач. Уживається для вираження скрутного або безвихідного становища, відчаю, досади і т. ін. Поривається бігти Катря, а ноги мов самі прикипіли до землі. Ніяк не несуть, хоч плач (В. Кучер); [Федір:] Тепер з одною конячкою ніхто в супрягу не приймає — хоч сядь та й плач (І. Карпенко-Карий); Знову .. дощ. Хоч ти плач (В. Мисик).

хто [ж його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна). Невідомо. Хто знає, може, наш метелик так і вік свій короткий звікував би у темряві самотній, — та інша доля судилася йому (Леся Українка); — Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися! А там хто ж його знає. Треба пильнувати (Григорій Тютюнник); — А що ви дасте? — Та хто тебе знає, що ти хочеш? (Панас Мирний); Іде та йде [Іван-царенко], дійшов до моря, глянув — море, кінця йому не видко; і де той острів, хто його зна! (Укр.. казки). хто зна його́. Хто зна його, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (І. Нечуй-Левицький).

хто [ж його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна). Невідомо. Хто знає, може, наш метелик так і вік свій короткий звікував би у темряві самотній, — та інша доля судилася йому (Леся Українка); — Замок добрячий, гвинтовий, так що не повинно добратися! А там хто ж його знає. Треба пильнувати (Григорій Тютюнник); — А що ви дасте? — Та хто тебе знає, що ти хочеш? (Панас Мирний); Іде та йде [Іван-царенко], дійшов до моря, глянув — море, кінця йому не видко; і де той острів, хто його зна! (Укр.. казки). хто зна його́. Хто зна його, де він брав ті прізвища! Неначе зумисне позаписував їх у своєму дурному поминальникові (І. Нечуй-Левицький).

цур тобі́ (йому́, їй, їм, вам) [[та (і)] пек тобі́ (йому́, їм, їй, вам)]. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! (Укр.. присл..);  — Недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Та цур їм [панам]! Шкода на них часу й паперу (М. Коцюбинський); — Цур вам! — підхопився Петру.— Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся! (М. Чабанівський). цур та (і) пек. — Денис? Щось у старого звихнулося ще тоді… цур та пек згадувати (П. Козланюк); Коли ж побачила завтра Хведька, та ще з чужого села, то вже Стецькові цур і пек (Г. Квітка-Основ’яненко).

цур тобі́ (йому́, їй, їм, вам) [[та (і)] пек тобі́ (йому́, їм, їй, вам)]. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! (Укр.. присл..);  — Недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Та цур їм [панам]! Шкода на них часу й паперу (М. Коцюбинський); — Цур вам! — підхопився Петру.— Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся! (М. Чабанівський). цур та (і) пек. — Денис? Щось у старого звихнулося ще тоді… цур та пек згадувати (П. Козланюк); Коли ж побачила завтра Хведька, та ще з чужого села, то вже Стецькові цур і пек (Г. Квітка-Основ’яненко).

цур тобі́ (йому́, їй, їм, вам) [[та (і)] пек тобі́ (йому́, їм, їй, вам)]. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! (Укр.. присл..);  — Недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Та цур їм [панам]! Шкода на них часу й паперу (М. Коцюбинський); — Цур вам! — підхопився Петру.— Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся! (М. Чабанівський). цур та (і) пек. — Денис? Щось у старого звихнулося ще тоді… цур та пек згадувати (П. Козланюк); Коли ж побачила завтра Хведька, та ще з чужого села, то вже Стецькові цур і пек (Г. Квітка-Основ’яненко).

цур тобі́ (йому́, їй, їм, вам) [[та (і)] пек тобі́ (йому́, їм, їй, вам)]. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось. Цур тобі, пек тобі, як запишався, що в новую свитку прибрався! (Укр.. присл..);  — Недостойні мужики, щоб над ними голови стільки ламали. Не розуміє свого інтересу — цур йому пек (М. Хвильовий); Та цур їм [панам]! Шкода на них часу й паперу (М. Коцюбинський); — Цур вам! — підхопився Петру.— Що це ви таке верзете, чоловіче? Отямтеся! (М. Чабанівський). цур та (і) пек. — Денис? Щось у старого звихнулося ще тоді… цур та пек згадувати (П. Козланюк); Коли ж побачила завтра Хведька, та ще з чужого села, то вже Стецькові цур і пек (Г. Квітка-Основ’яненко).

[чи] ти ба! Уживається для вираження здивування, докору, обурення і т. ін.  — Кажуть, з Італії каменосічці привезли брилу, а тесали вже тут. Аж з Італії? Ти ба? (М. Стельмах); Чи ти ба! чисто неначе відьми та упирі злетілись на коцюбах на Лису гору (І. Нечуй-Левицький).

хіба́ [ж] (чи) [тобі́ (йому́, їй і т. ін.)] повила́зило. Уживається для вираження незадоволення ким-небудь, злості з приводу чогось; осліп (осліпла і т. ін.) чи що? [Дід Юхим (до Ганни):] А сонечко вже за сніданок! Чи нема у тебе там?.. [Ганна:] Їсти? Учора ж і послідки вишкребла — хіба повилазило? (М. Куліш); — Гей, гей, товаришу Пихтур,— кричав ще здалеку дід Олексій,— хіба ж тобі повилазило, що ти не бачиш нашого вимпела? (М. Чабанівський);  А хто ж цей шофер? Як же це так? Хіба йому повилазило, не бачив, що на людину їде,— бідкалася мати (А. Хижняк).

чо́лом тобі́ (вам), заст. Форма шанобливого вітання при зустрічі. Чолом вам, панове громадо! Чолом і тобі, пане полковнику! Ну .. як же ти вернувсь до табору, не маючи коня? (П. Куліш).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

чорт (га́спид, сатана́) [його́ (тебе́, їх і т. ін.)] зна́є (зна), грубо. 1. Невідомо, незрозуміло. — Ой, козаче,— каже,— козаче! Та хіба ж на світі єсть хоч одна проста дорога? Думаєш іти просто, а зайдеш чорт знає куди! (П. Куліш); [Стась:] А цього діда затримайте поки тута — чорт його знає, що воно за старець! Тепер багато всякої наволочі тягається по світу (С. Васильченко); Сказавши, чорт зна де пропала [Дидона], Еней не знав що і робить (І. Котляревський); — Та нащо ж ви їх [сорочки] йому [хазяїнові] віддали? — Чорт його зна, як воно сталося. Здуру… (З. Тулуб); А тут.. посилають: іди!.. Отака путь..— Чого се так припало? — Пита Пріська.— Гаспид їх знає! (Панас Мирний). чорт його́ ду́шу зна́є (зна). — Де ж сторож? — Чорт його душу зна,— одказував Йосипенко.— Хіба мені ще й сторожа сторожить? (Панас Мирний).

2. Уживається для вираження негативного ставлення до кого-, чого-небудь, сумніву, досади з приводу чогось. — Що ж це він задумав?— питав він у сердитого зі сну Тимка. — А чорт його знає! Хіба в нього допитаєшся? (Григорій Тютюнник); Затремтіли в оратора руки. Забігали очі. Одвисла щелепа. Чорт його знає, вилетіли всі думки з голови і всі слова (О. Довженко). 

чорт (біс) [його́ (вас, тебе́ і т. ін.)] бери́ (забира́й) / візьми́ (побери́, забери́ і т. ін.). 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади з приводу чогось. [Красовська:] Ти ж як просиділа ввесь вечір маною, що й словом до його не озвалась, то, звісно, він вже годі кватирі [квартиру] наймать! [Саша:] Ну й чорт його бери! (Олена Пчілка); — Дванадцать років відбатрачив. Дванадцять з дванадцати! І круглий рік? Чорт візьми, це ж каторга! (О. Гончар); Цей безпритульний Томмі — дуже настирний Томмі: Голову всім морочить, Чорт його побери! (М. Бажан); Кудись раптом поділася властива Харкевичу ввічливість, і він крикнув: — Чорт забери, що ж я тут маю ночувати? (І. Головченко); Берд (кидається до Мічуріна і, вириваючи в нього один чемодан, перекладачеві): — Чорт вас забери! Беріть чемодани! Я вас прожену нарешті! Дайте чемодани! (О. Довженко). чорти́ вас забира́й. — Я ще… не вмер. Коліть, чорти вас забирай! (Ю. Мушкетик).

2. Уживається для вираження задоволення, захоплення ким-, чим-небудь. [Бугров:] Я живий! Чорт забирай, як я здорово біг! (І. Микитенко); Виходячи з-під акацій, Данько на ходу розмашисто тернувся обличчям по обважнілій білим калиттям гілці: — Чорт візьми, здорово пахне, еге ж? — і засміявсь (О. Гончар); — Сев, а хороше море, чорт його забери? — Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою і красивими епітетами (Ю. Яновський).

бода́й (щоб) тебе́ (його́, вас, їх і т. ін.) взяла́ лиха́ годи́на, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-, чим-небудь, зневаги до когось—чогось або недоброго побажання комусь. — Грішу! — подумав Харитон.— А все оті цокотухи розворушили мої думки, згадали мені про Онисю. А, бодай вас лиха година взяла! (І. Нечуй-Левицький). взяла́ б його́ лиха́ годи́на. Домінік був злий і на татар, і на козаків, і на попів.. Взяла б його лиха година! І чом би було не помиритися з козаками? (І. Нечуй-Левицький).

щоб тебе́ (його́, її́, вас, їх) горобці́ подзьо́бали, ірон. Уживається як жартівливе побажання. Дід глянув на гай, степ і чомусь зітхнув.— Таки далеченько, мабуть, їхати треба буде аж до смерку, та й то на доброму коні. А куди пішов, попелястий [віл]! — гукнув старий, беручи ґерлиґу.— Вертай назад, щоб тебе горобці подзьобали! (М. Лазорський).

щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка [ні́жкою] бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Стельмах); — Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В. Бабляк).

щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка [ні́жкою] бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Стельмах); — Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В. Бабляк).

щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка [ні́жкою] бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Стельмах); — Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В. Бабляк).

щоб тебе́ (її́, його́ і т. ін.) ка́чка [ні́жкою] бри́кнула (ко́пнула), жарт. Уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, несхвалення чогось і т. ін. Обізвався голос Величка: — А сучого сина перелякав уже як! Щоб тебе качка брикнула (М. Стельмах); — Віршує на вухо всю ніч, щоб її качка ніжкою копнула! (В. Бабляк).

бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. Уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго. [Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує… (Я. Галан).

щоб [тобі́ (йому́, їм і т. ін.)] ди́хати не дало́, лайл. Уживається для вираження незадоволення, зневаги до кого-небудь, побажання чогось поганого. І тут неприємно вдарило Ганнине побажання: “Щоб йому дихати не дало! Хіба я води не даю?” (З журналу).

як (мов, ні́би і т. ін.) на те́бе (на ме́не, на його́ і т. ін.) ши́тий. Добре припасований (про одяг, взуття). [Журавель:] Костюм як на тебе шитий (І. Микитенко); — Повернись… Так… Все як на тебе шите (О. Гончар).