УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ] (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИрозм., УТЕРЯ́ТИрозм.,ЗАТРА́ТИТИдіал.;ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИрозм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). - Недок.: утрача́ти[втрача́ти], тра́тити, позбува́тися, збува́тися, лиша́тися, стра́чувати, губи́ти, теря́ти, затрача́ти, затра́чувати, прога́ювати. Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє; Що буде, ти того не знаєш, Утратиш, може, і своє (І. Котляревський); Це були професіонали військової справи, і вони не втратили жодного чоловіка за час свого відступу (Ю. Яновський); Він вже давно згубив свій спокій (Б. Грінченко); Блукати по наймах - це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я... (А. Головко); І холоне серце в грудях, Мов воно всю кров стеряло (Леся Українка); Є такі люди, що і до смерті не теряють краси (І. Нечуй-Левицький); Як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (В. Стефаник).