терпнути 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив те́рпнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   те́рпнімо, те́рпнім
2 особа те́рпни те́рпніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа те́рпнутиму те́рпнутимемо, те́рпнутимем
2 особа те́рпнутимеш те́рпнутимете
3 особа те́рпнутиме те́рпнутимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа те́рпну те́рпнемо, те́рпнем
2 особа те́рпнеш те́рпнете
3 особа те́рпне те́рпнуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
те́рпнучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. терп, те́рпнув те́рпли, те́рпнули
жін. р. те́рпла, те́рпнула
сер. р. те́рпло, те́рпнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
те́рпнувши

Словник синонімів

ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ, ЗАМЛІ́ТИ[ЗОМЛІ́ТИ], ЗАНІМІ́ТИ, ОНІМІ́ТИ, ЗАТЕ́РПНУТИ, УКЛЯ́КНУТИ[ВКЛЯ́КНУТИ], УКЛЯ́КТИ[ВКЛЯ́КТИ], ОКЛЯ́КНУТИрідше, ЗАДУБІ́ТИпідсил., ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАЛЕДЕНІ́ТИпідсил., ОСТОВПІ́ТИпідсил., ЗАКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОКОСТЕНІ́ТИпідсил., ОДЕБЕЛІ́ТИпідсил. діал., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил.,ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, ОКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ОКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИпідсил. рідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ОДЕРЕВІ́ТИпідсил. розм., ЗАХОЛОДІ́ТИрозм., ЗНЕРУХО́МІТИрідко. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, ме́рти, обмира́ти, мертві́ти, закляка́ти, кля́кнути, холо́нути, холоді́ти, замліва́ти[зомліва́ти], німі́ти, те́рпнути, затерпа́ти, укляка́ти[вкляка́ти], окляка́ти, дубі́ти, ціпені́ти, ледені́ти, стовпі́ти, костені́ти, кам’яні́ти, камені́ти, дерев’яні́ти, дереві́ти, нерухо́міти. Він злякано підвівся і завмер від страху: прямо на нього дивились вузькуваті бісівські очі (М. Стельмах); Тільки тоді, як принесли з склепу Юхимову одіж - благенький кожушок і руді виброджені чоботи, - побачила і обмерла (А. Головко); Марта помертвіла, далі схопилась (Грицько Григоренко); Враз усі заніміли і заклякли, де хто стояв (Григорій Тютюнник); Настя немов захолола, затерпла вся та лише дивилась на Олександру здоровими, переляканими очима (М. Коцюбинський); Галецька од радощів аж нестямилась і ніби охолола (І. Нечуй-Левицький); Із спальні вийшла Федора Михайлівна і уклякла біля столу (П. Панч); Микола на мить заціпенів. Голос.. видався йому страшенно знайомим (В. Гжицький); Ми так і остовпіли з переляку. Стоїмо ми та тількидивимось (І. Нечуй-Левицький); Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний); Раптом Віталій застиг, закам’янів, задивлений кудись у море, і Тоні здалося, що він зблід, що на обличчі його відбився жах (О. Гончар); Все сталось так несподівано й швидко, що люди закаменіли (М. Коцюбинський); Схопившись, він озирнувся навкруги і од жаху окам’янів (О. Стороженко); На мить Гопко скам’янів від несподіванки (Я. Гримайло); Забуваючи все, Данило на якусь мить задерев’янів, а потім бігцем кинувся до них (М. Стельмах); Я подивився в її великі очі і з подиву задеревів на мить (Д. Павличко); Несподівано побачивши перед собою сина свого шефа, тільки на одну секунду знерухомів Самійло Овсійович (Ю. Шовкопляс).
ЗАВМИРА́ТИ (про серце - під впливом сильного почуття втрачати нормальний ритм, ніби зупинятися), ЗАМИРА́ТИ, ХОЛО́НУТИ, ЗАХО́ДИТИСЯ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], СТИСКА́ТИСЯ, СТИ́СКУВАТИСЯ, ТЕ́РПНУТИ, ОМИРА́ТИдіал. - Док.: завме́рти, заме́рти, похоло́нути, похоло́ти, захоло́нути, зайти́ся, умлі́ти[вмлі́ти], сти́снутися. Завмерли серця дівочі в німій тузі (О. Довженко); Здумаю, що, може, яка пригода йому в дорозі сталась, то й серце моє похолоне (Марко Вовчок); У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (І. Микитенко); Їй серце умлівало з жалю за тими голодними, хоч невідомими їй людьми (М. Коцюбинський); Серце мені стиснулося: он вони - рідні Карпати! (І. Муратов); Васьчине серце спинялося й терпло від сорому й образи (Ю. Смолич); Серце йому омирало... (Марко Вовчок). - Пор. 5. би́тися.
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла - утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИрідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИрозм.,ЗАКОЦЮ́БТИрозм.,ОДУБІ́ТИрозм.,ОДУБЕНІ́ТИрозм., ОКОЛІ́ТИрозм.,ЗАЦУПІ́ТИрозм.,ПОГРА́БІТИрозм.,ПОГРА́БНУТИрозм.,ЗАДЕРЕВІ́ТИрозм.,СКАЧАНІ́ТИдіал., ОДЕРЕВІ́ТИрідко,ОДУ́БНУТИрідко, ОДУ́БТИрідко, ОЦІПЕНІ́ТИрідко. - Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев’яні́ти, коцю́бнути, колі́тирідкодереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє [Кузьмик], руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). - Пор. 1. те́рпнути.
ТЕ́РПНУТИ (про тіло або його частини - втрачати чутливість), НІМІ́ТИ, ЦІПЕНІ́ТИ, ДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ЗАТЕРПА́ТИ, КЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯКА́ТИ, ЗАМЛІВА́ТИ, ЗОМЛІВА́ТИ, УМЛІВА́ТИ[ВМЛІВА́ТИ], ОБІМЛІВА́ТИрозм., УКЛЯКА́ТИ[ВКЛЯКА́ТИ], ЗАТІКА́ТИ, ПОТЕРПА́ТИрозм. - Док.: зате́рпнути, оте́рпнути[оте́рпти], занімі́ти, онімі́ти, заціпені́ти, задерев’яніти, подерев’яні́ти, закля́кнути[закля́кти], замлі́ти, зомлі́ти, умлі́ти[вмлі́ти], обімлі́ти, укля́кнути[вкля́кнути], укля́кти[вкля́кти], затекти́. Вдруге за ці короткі хвилини відчув солдат Дем’ян.., що ноги йому терпнуть, потерпає цілий і аж вгинається під ним сама земля (Ю. Смолич); Страшенно нила права нога: за цілий день і не присядеш. Лівиця німіла (І. Цюпа); Кличу батька, кажу: упала, нога заніміла (Ганна Барвінок); Миколка кутався в стареньку даровану свитку, бо сіверко-вітер забирався в усі шпарки і ціпеніло від того все тіло (Н. Рибак); По роботі налягала втома, тіло дерев’яніло (М. Ю. Тарновський); Безповітряна, нестерпна спека душила його.. З кожним кроком провалювався в задушливу трясовину, чадіючи і затерпаючи весь (О. Гончар); Солдати нетерпляче тупцялися на місці, ноги їх клякли (З. Тулуб); Б’ється Остап і рубається, а правиця козацька зомліває (Марко Вовчок); В опівночі очі слабнуть, пальці умлівають (В. Стефаник); Ноги обімліли; Сонце стало примеркати, Став Зміяра уклякати (І. Манжура); [Петро:] Що його так стояти зв’язаним - руки затікають (В. Собко). - Пор. 1. закля́кнути.

Словник фразеологізмів

[аж] шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. [Рябина:] Пробував бити [жінку], та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).

[аж] шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. [Рябина:] Пробував бити [жінку], та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).

[аж] шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. [Рябина:] Пробував бити [жінку], та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).

[аж] шку́ра (шкі́ра) те́рпне у кого, на кому і без додатка. Кого-небудь охоплює почуття великого страху. [Рябина:] Пробував бити [жінку], та сам такого облизня спіймав, що й досі шкура терпне (І. Франко); — Василю, не дуже мені подобаються ті твої нічні мандри. Як подумаю, що з тобою може щось статись, то аж шкіра терпне на мені (Ірина Вільде).