ТОРОХТІ́ТИ (про транспорт, машину, прилад тощо - утворювати різкі, часті звуки, голосно стукати тощо); ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРО́ХАТИрозм., ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТОРГОТІ́ТИ[ТУРГОТІ́ТИ]розм., ТАРА́ХКАТИрозм., ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТОРКОТА́ТИ[ТОРКОТІ́ТИ]розм.,ТЕРЕМКОТІ́ТИрозм.,ДРІБОТА́ТИ[ДРІБОТІ́ТИ]розм.;ТЕРКОТА́ТИ[ТЕРКОТІ́ТИ] (про віз, млин тощо); ТУРКОТА́ТИ[ТУРКОТІ́ТИ]розм. (про барабан, віз тощо). - Док.: торо́хнути, тара́хнути, тра́хнути. Якщо бряжчить, торохтить, трахкотить на весь степ, то вже так і знають фермівські дівчата: - Скажений Шаміль за сіном поїхав (О. Гончар); Шхуна, торохкаючи мотором, проходила лівим бортом на віддалі півтораста метрів від берега (М. Трублаїні); Зачинений, не торохкоче млин... (І. Франко); На всю хату торготять пусті жорна (С. Чорнобривець); Візок підскакував по каміннях, ковзався по верху від вогкої груди, розбиті й роз’їхані колеса голосно тарахкотіли (Н. Кобринська); Трахкаючи колесами, пароплав поспішив до пристані (О. Копиленко); Далеко, на Бережниці, торкотить млин (Г. Хоткевич); Дорога суха, візок теркотить по груддю (І. Франко); Іде громохко поїзд під уклін, і дріботять колеса над мостами (С. Голованівський); Барабан туркоче знову на учення (Панас Мирний). - Пор. 1. сту́кати.