-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив темні́шати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   темні́шаймо
2 особа темні́шай темні́шайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа темні́шатиму темні́шатимемо, темні́шатимем
2 особа темні́шатимеш темні́шатимете
3 особа темні́шатиме темні́шатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа темні́шаю темні́шаємо, темні́шаєм
2 особа темні́шаєш темні́шаєте
3 особа темні́шає темні́шають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
темні́шаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. темні́шав темні́шали
жін. р. темні́шала
сер. р. темні́шало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
темні́шавши

Словник синонімів

НАХМУ́РИТИСЯ (стати похмурим, незадоволеним, сердитим), ПОХМУ́РИТИСЯ, НАСУ́ПИТИСЯ, СПОХМУРНІ́ТИ, ПОХМУРНІ́ТИ, ПОСУ́ПИТИСЯ, СХМУРНІ́ТИрідше,НАСУ́МРИТИСЯ[НАСУ́РМИТИСЯ]розм.,ПОТЕМНІ́ТИпідсил.,НАСУРМА́ЧИТИСЯпідсил. розм.,НАХМА́РИТИСЯпідсил. поет.,ПОХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,СХМАРНІ́ТИпідсил. поет.,ПОХМА́РИТИСЯпідсил. рідше;ПОХМУРНІ́ШАТИ, ПОТЕМНІ́ШАТИпідсил. (стати похмурим або похмурішим); НАДУ́ТИСЯрозм.,НАБУРМО́СИТИСЯрозм.,НАГОГО́ШИТИСЯрозм.,НАЇЖА́ЧИТИСЯрозм.,НАЇ́ЖИТИСЯрозм. рідше,НАПИНДЮ́ЧИТИСЯрозм.,НАСТОВБУ́РЧИТИСЯ[НАСТОБУ́РЧИТИСЯ]розм.,НАЖА́БИТИСЯзневажл.,НАМУРМО́СИТИСЯрозм. (з відтінком незадоволення, гніву). - Недок.: нахму́рюватися, хму́ритися, насу́плюватися, су́питися, хмурні́ти, похмурні́ти, темні́ти, насурма́чуватися, хма́ритися, хмарні́ти, похмурні́шати, хмурні́шати, темні́шати, наґоґо́шуватися, наїжа́чуватися, наї́жуватися, настовбу́рчуватися[настобу́рчуватися], нажа́блюватися. Нахмуривсь, задумався Порфир, і матері болісно тенькнуло в серці: "Щось таки накоїв!" (О. Гончар); Хлопець зразу ж насуплюється.. - Ти чого набурмосився! (М. Стельмах); Скибине обличчя раптом спохмурніло (А. Головко); Посупившись, вернулась наньмичка [наймичка] у кімнату та й сіла у куток (Г. Квітка-Основ’яненко); Заробітчани притихли, насумрилися, придавлені вісткою (К. Гордієнко); Інший би підняв крик, ..а Микола нічого. Тільки насурмився, чмихнув злостиво (Ю. Збанацький); Вид Мотрин, йбез того хмурий, ще дужче потемнів... (Панас Мирний); - Яка ватага? - насурмачився Бовдюг. - Що ми, по-твоєму, - банда? (Григорій Тютюнник); Старий враз насупився, похмарнів. - А в Японії, я чув, дітей тридцять тисяч калічками народилось (О. Гончар); Робітники обернулись на регіт. Побачивши надто веселого головного інженера, вони похмурнішали (Ю. Шовкопляс); Айше надулась і довго стояла в куточку, здивована й ображена (М. Коцюбинський); - Тітко Докіє, чого це Дмитро як сич наґоґошився? (М. Стельмах); Він примітив, що його не слухають, розсердився, напиндючився (І. Нечуй-Левицький); Настовбурчився весь, у погляді ненависть, кулачата стиснулись (О. Гончар); Тільки ще більше спохмурнів [цар], насупився й нажабився (О. Ільченко); Дмитро намурмосився, що із Сашком так панькаються, відвернувся (Б. Харчук).
ТЕМНІ́ТИ (ставати темним, темнішим), ЗАТЕ́МНЮВАТИСЯ, ЗАТЕМНЯ́ТИСЯ, ТЬМА́РИТИСЯ, ТЬМИ́ТИСЯзаст.; ТЕМНІ́ШАТИ (ставати темнішим); МЕ́РКНУТИ[МЕ́РКТИ] (поступово втрачати яскравість); ПРИТЕ́МНЮВАТИСЯ, ПРИТЕМНЯ́ТИСЯ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯрозм. (трохи). - Док.: стемні́ти, потемні́ти, затемні́ти, затемни́тися, потемні́шати, поме́ркнути[поме́ркти], притемни́тися, притьма́ритися. Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - уже темніє раптово (О. Гончар); Тьмарилось синє небо (С. Васильченко); Тінь від очеретів спадала на воду, дедалі темнішала (О. Досвітній); Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Обличчя його за ці роки підсохло, притемнилось (М. Стельмах); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський).