-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | темни́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | темні́мо, темні́м |
2 особа | темни́ | темні́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | темни́тиму | темни́тимемо, темни́тимем |
2 особа | темни́тимеш | темни́тимете |
3 особа | темни́тиме | темни́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | темню́ | темнимо́, темни́м |
2 особа | темни́ш | темните́ |
3 особа | темни́ть | темня́ть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
темнячи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | темни́в | темни́ли |
жін. р. | темни́ла |
сер. р. | темни́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
темни́вши |
Словник синонімів
ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). - Недок.: зате́мнювати, затемня́ти, тьми́ти, затьма́рювати, отьма́рювати, тьма́рити, темни́ти, отемня́ти, прите́мнювати, притемня́ти, притьма́рювати, приті́нювати, притіня́ти. Не підвів голови він і тоді, коли тінь упала на ту долоню, затемнивши її (Ю. Шовкопляс); Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень, що слабо миготіли на рогах вулиць (І. Франко); Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (М. Зеров); Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Г. Хоткевич); Вигнутий стовп пилу пройшов шляхом, затьмаривши сонце (Ю. Яновський); Голубіє небо, голубіє - Хай же дим не тьмарить далину! (М. Гірник); А хмара, вітрові затримуючи дух, Вгорі зупиниться, потьмарить виднокруг (М. Рильський).