ІТИ́[ЙТИ] (роблячи кроки, пересуватися в просторі),ПРОСТУВА́ТИ, ПРЯМУВА́ТИ, СТУПА́ТИ, МАНДРУВА́ТИрозм.,ТО́ПАТИрозм.,ТУПЦЮВА́ТИрозм.,ТУ́ПЦЯТИрозм.,ТУ́ПАТИрозм.,ГРЯСТИ́уроч., поет., ПОСТУПА́ТИСЯрозм.,ПОСТУПА́ТИзаст.; КРОКУВА́ТИ, МАРШИРУВА́ТИ[МАРШУВА́ТИ]розм. (перев. широким, розміреним кроком); ВИСТУПА́ТИ (поважно, з гідністю); ПЛИВТИ́[ПЛИ́СТИ], ПЛИ́НУТИ (плавно або суцільною масою); БРА́ТИСЯрозм. (перев. через силу); МАХА́ТИрозм.,ШУРУВА́ТИрозм. (перев. у наказ. способі - швидко, енергійно); ЧИМЧИКУВА́ТИрозм. (часто ступаючи); РУБА́ТИрозм. (енергійно, ступаючи твердо, чітко); ТЕЛІПА́ТИСЯрозм.,ТЕЛЮ́ЩИТИСЯрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм. (далеко або неохоче); ПЕ́РТИфам.,ПЕ́РТИСЯфам.,ТАРАБА́НИТИСЯфам. (на велику відстань). Вона йшла день, ішла два і не бачила ні одного села, ні одного хутора (І. Нечуй-Левицький); Простували [люди] дорогою, потім звернули в занесений і неходжений степ (В. Барка); Дівчата купками прямували вулицею (М. Коцюбинський); Поруч коня ступав босий хлопчак (П. Козланюк); Сахно з якимсь моторошним почуттяммандрувала через анфіладу порожніх покоїв (Ю. Смолич); - Хто йде?.. А - ти? Утік? Ну, топай же в яр. Наші там (А. Головко); Голова ставить прапор біля хвіртки і по-качачому тупцює до хати (В. Яворівський); Батько бадьоро тупав по сходах (Л. Смілянський); Мезентій наперед Тирренський Пред страшним воїнством гряде (І. Котляревський); Окине [Пилип] оком через плече - поступаються слідом ще чотирнадцять косарів (з газети); За возиком поступав, пхаючи його наперед себе, молодий парубчак (І. Франко); Надя швидко крокує попереду (І. Рябокляч); Я живу на околиці міста і до центру люблю марширувати пішки (О. Ковінька); Йдуть ковалівці на роботув поле. Одні виступають поважно і не швидкуються, інші поспішають (В. Кучер); Юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); Не йде [Андрій] уже, а плине - Згорда стрельне з-під брови (Д. Білоус); Чорно-рябі каченята, крякаючи, у двір слідком беруться (Марко Вовчок); Василино, а ти що дома? Ти не знаєш, що в мене робота? Махай на лан (Лесь Мартович); Не встиг скинути комбінезон, як його покликали: - Студент, шуруй до механіка! (М. Зарудний); Ясь тим часомчимчикувавтолокою, поки не сховався у сутінках (Р. Іванчук); - Питаю, чи не хочеш ти отак пішака рубати до самого Києва? (В. Кучер); - Піти б до Петра та до Якима, - подумав він. - Так же не близький світ: треба аж на Побиванку теліпатись... (Панас Мирний); Або з чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку і телющитися за сотні верст від одного житла до другого, щоб описати життя.. тубільців (М. Стельмах); А козаки роздирають його на шматки своїми скаргами й примушують таскатися в погоду й непогоду чортзна-де (З. Тулуб); [Христина:] А звідки ти, хлопчику? [Хлопчик:] Я з Головчинців. [Христина:] Бідне - такий світ перло проти ночі (С. Васильченко); - Чого тобі тарабанитись до тієї розхристаної оселі аж на край села? (М. Стельмах). - Пор. 1. брести́, 1. дріботі́ти, 1. перехо́дити.