-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив текти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа текти́ме текти́муть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа тече́ течу́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
течучи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тік текли́
жін. р. текла́
сер. р. текло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ті́кши

Словник синонімів

II. ВАЛИ́ТИ (іти у великій кількості, натовпом), ВАЛИ́ТИСЯ, СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВАЛУВА́ТИ, ПЛИСТИ́[ПЛИВТИ́], ПЛИ́НУТИ, ТЕКТИ́, ПОСУВА́ТИрозм.; РИ́НУТИ, ПЕ́РТИрозм., ПЕ́РТИСЯрозм. (швидко, навально); НАСУВА́ТИ, НАСУВА́ТИСЯ (звідкись на кого-, що-небудь). - Док.: вальну́ти, повали́ти, повали́тися, посу́нути, посу́нутися, поплисти́[попливти́], попли́нути, потекти́, ри́нути, попе́рти, насу́нути, насу́нутися. Валить, мов тії хвилі, люд од табору (П. Куліш); Така-то збірниця валилась, Енея щоб побити в пух (І. Котляревський); Сунуть лавами селяни, тільки вила мелькотять (В. Сосюра); Отари овець сунуться по степу (І. Нечуй-Левицький); Тихо посувалась юрма з гори в долину (М. Коцюбинський); У присмерку вечора валували великі натовпи (Г. Епік); Мішана юрба пливла до церкви з трьох боків (І. Микитенко); З веселих сіл і селищ давніх все плине люд, мов ручаї (А. Малишко); Юрба текла, текла і раптом стала (Леся Українка); Військо вже і посувало тудою просто у Туреччину (Марко Вовчок); Збори закінчились. Шумливий потік ринув із залу (І. Багмут); Між рядняних наметів і яток пруть валом люди, коні і поліцейські (М. Коцюбинський); Жваве військо шумить-насуває (П. Грабовський); Ти бачив у вікно, як у сутінках насувалися червоні (А. Головко).
ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо - мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ́], ВЕРШИ́ТИСЯуроч.,ДОВЕ́РШУВАТИСЯуроч.;ОБХО́ДИТИСЯбез кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев. про завершений процес, подію); ТОЧИ́ТИСЯ (перев. про щось тривале); ТВОРИ́ТИСЯрозм. (про щось незвичайне); КО́ЇТИСЯ (про щось недобре); ТЕКТИ́, ВЕСТИ́СЯ (про розмову); РОЗІ́ГРУВАТИСЯ (про події); ВИНИКА́ТИ (час від часу); ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ] (певним чином здійснюватися). - Док.: відбу́тися, тра́питися, здійсни́тися, пройти́, зді́ятисярідшезроби́тися, зчини́тися, піти́, зверши́тися, доверши́тися, обійти́ся, ста́тися, створи́тисярідшеско́їтися, потекти́, розігра́тися, ви́никнути, піти́сярідко.В клубі.. відбувався вечір самодіяльності (І. Микитенко); Мало траплялось бенкетів таких, як оце розпочався від рана (П. Грабовський); Найкращий зв’язок з космічним кораблем здійснюється тоді, коли Сонце, Земля і корабель знаходяться на одній прямій (з журналу); Була колись [війна], тепер нема (Т. Шевченко); В столиці проходила нарада голів передових колгоспів (І. Ле); Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей (Т. Шевченко); Він знав усе, що робиться на селі (М. Коцюбинський); [Учитель:] Нічого в світі не чиниться без причини (М. Кропивницький); Напиши, як тобі ведеться в Києві.. Як ідуть твої заняття (Леся Українка); За бурями, за грозами, буранами - я чую: суд вершиться над тиранами (П. Тичина); [Кассандра:] Вже, бачиш, довершилась Божа кара (Леся Українка); Ні одне весілля, ні одні танці.. не обходились без неї (М. Стельмах); Впадають в око ті зміни, які сталися в місті [Києві] (з газети); До вечора точився бій з перемінним успіхом (П. Кочура); Біля вокзалу творилася, як завжди метушня (В. Собко); Видобувшись на кручу, хлопець на мить застиг приголомшений. Що тут коїлося, що творилося! Гам, лемент, гаряча, пекельна тиснява... (О. Гончар); У нас із другом уже тече розмова (І. Вирган); Розмова велася змовницьким шепотом (І. Ле); Вона бачила, що.. на тій вузькій кам’яній плиті мусить розігратися боротьба на життя і смерть (І. Франко); Між ним і Сагайдою не раз виникали гострі сутички (О. Гончар); Цього дня усе, здавалося, добре йшлося (Г. Коцюба). - Пор. передува́ти, 1. ста́тися.
ЛИ́ТИСЯ (про будь-яку рідину), ЛЛЯ́ТИСЯрідше,ТЕКТИ́, ЛИ́ТИ, БІ́ГТИ, ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ТОЧИ́ТИСЯ, РИ́НУТИпідсил.,ЦІДИ́ТИпідсил.,ЮШИ́ТИпідсил.,СИ́ПАТИСЯрозм.,ХЛЮЩА́ТИрозм.,ЦІ́ВКОЮ БИ́ТИпідсил. розм.,ТОКУВА́ТИрозм.рідко,ЦВИ́ГАТИ[ЦВІ́ГАТИ]діал.,ХЛЯ́НУТИдіал.,БУ́РИТИпідсил. діал.;ІТИ́[ЙТИ], ЦЕБЕНІ́ТИ[ЦИБЕНІ́ТИ]підсил. розм. (перев. про кров); СТРУМУВА́ТИ, СТРУМЕНІ́ТИ, СТРУМЕНІ́ТИСЯ, СТРУМИ́ТИ, СТРУМІ́ТИ, СТРУМИ́ТИСЯ, ЦІДИ́ТИСЯ, ДЗЮРИ́ТИ[ЦЮРИ́ТИ]розм.,ЦЮРКОТА́ТИпідсил. розм.,ЦЮРКОТІ́ТИпідсил. розм.,ЧЮРИ́ТИ[ЧУРІ́ТИ]діал.,ЧУ́РКАТИдіал. (тонким струменем); КОТИ́ТИСЯ (краплями). Через муровану греблю тихо лилася вода, булькотіла й шуміла по східцях і вливалась в Сулу (І. Нечуй-Левицький); З неба темного невпинно ллється дощ без краю, - Певне, нічка затопити Моренько бажає (Леся Українка); Тече вода в синє море, Та не витікає (Т. Шевченко); Він показав руки свої в землюці і в крові. - Бач, чим підкопувалися! Аж піт з усіх лив (А. Головко); Струмують, ґрунт змивають води. Біжать воркуючи струмки До повноводної ріки (М. Шпак); Одійшли [дівчата] дальше од кручі, де вода ще не дійшла до каміння і пливе тиха да чиста (П. Куліш); Там Рось тихо плине зеленою водою між високими кам’яними стінами (І. Нечуй-Левицький); Першим стояв високий робітник у косоворотці. З руки в нього точилася кров (П. Панч); Рибалка довго ходить по дібровах, .. Де ключ прозоро б’є з-під косогору, І рине, і дробиться по піску (М. Рильський); Зимний дощ цідив, як із відра (І. Франко); [Полікарп Іванович:] Сонце парить, піт юшить з тебе (М. Кропивницький); Дощ острий, зимний сипавсь з хмар густих, в лице ми сік, промочував все тіло (І. Франко); Прокинувся - мокрий: хлющить з мене піт! (І. Нехода); Рука нащупує затвор, але плече відмовляється слугувати - кров б’є цівкою (В. Логвиненко); А Тимофієві й досі здається, що кров командира токуєпо узбережжю, втискається в пісок (М. Стельмах); А вода хляне та й хляне (Словник Б. Грінченка); Бурить як з барила (Словник Б. Грінченка); Денис заліплює ранку бинтом. - І кров не йде! (О. Гончар); [Максим:] Та ви ж хоч сорочкою руку зав’яжіть! Бач, як кров цебенить! (Я. Мамонтов); Розхристаний, скривавлений.., він ніяково тупцявся перед кошовим, мацаючи поранену руку, з якої цибеніла кров (С. Добровольський); Наші вже пішли. Навмисне залишили нас удвох, - сказала дівчина, витираючи сльози, що так і струмували з її очей (П. Автомонов); Він помітив поставленого на триніг шланга, з якого пружинистою цівкою струменілана квітник вода (Ю. Мушкетик); Скриплять на завісах хвіртки, співучою цівкою струмить молоко в дійниці (М. Іщенко); З високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Л. Смілянський); Піт брудними патьоками струмився по його обличчю (С. Добровольський); Тільки й чути, що через греблю на лотоках водиця цідиться (Г. Квітка-Основ’яненко); Трьома струмцями піт з його дзюрив (П. Грабовський); Кров із тебе цюритиме, так будуть бити! (Л. Мартович); Сльози капали, цюркотіли, розливалися ріками (Б. Харчук); Там [у храмі].. траплялась нагода оддячить Гутенюкам за смерть Василеву та за ту кров, що не раз чюрила з Палійчуків (М. Коцюбинський); - Я кинув геть топорець, обілляв безтямну водою, спинив кров, що чуріла з її рани (І. Франко); У матері по кам’яному обличчю котились сльози й падали на хліб (Ю. Яновський). - Пор. 1. витіка́ти.
ЛУНА́ТИ (про звуки - поширюватися в просторі, ставати чутним), ЛИ́НУТИпоет.,ЛЕТІ́ТИ, ЛИ́ТИСЯ, НЕСТИ́СЯ, ПІДНО́СИТИСЯ, ТЕКТИ́, ІТИ́[ЙТИ́], ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, УДАРЯ́ТИ[ВДАРЯ́ТИ]підсил.,РОЗРИВА́ТИСЯпідсил.,РОЗТИНА́ТИСЯпідсил.,ВИРИВА́ТИСЯ, ПІДІЙМА́ТИСЯ[ПІДНІМА́ТИСЯ] (перев. зі сл. голос, гомін, спів і т. ін.); РОЗНО́СИТИСЯ, ПРОНО́СИТИСЯтільки 3 ос. (миттю розноситися), ЛІТА́ТИ, РОЗТІКА́ТИСЯ, РОЗХО́ДИТИСЯ[РОЗІХО́ДИТИСЯрідко], РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗСТЕЛЯ́ТИСЯ, РОЗСТЕ́ЛЮВАТИСЯ, РОЗКО́ЧУВАТИСЯ, РОЗДАВА́ТИСЯрідше,РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯрідше (в різні боки); РОКОТА́ТИ[РОКОТІ́ТИрідко] (про рокітливі звуки); ПРОРІ́ЗУВАТИ, ПРОРІЗА́ТИ, ПРОНИ́ЗУВАТИ, ПРОТИНА́ТИ (несподівано різко лунати, порушуючи тишу); ПРОРИВА́ТИСЯ (долаючи шумовий бар’єр, ставати чутним);ПРОБІГА́ТИ, ПРОКО́ЧУВАТИСЯ (раптово виникаючи, поширюватися); РОЗЛУ́НЮВАТИ (поширюватися луною); ПА́ДАТИрозм. (перев. про різкі, уривчасті звуки). - Док.: пролуна́ти, поли́нути, полеті́ти, поли́тися, понести́ся, піднести́ся, потекти́, піти́, поплисти́, попливти́, уда́рити[вда́рити], розірва́тися, розітну́тися, ви́рватися, підійня́тися[підня́тися], рознести́ся, пронести́ся, розтекти́ся, розійти́ся, розлягти́ся, розстели́тися, розкоти́тися, розда́тися, розполони́тися, прорі́зати, прониза́ти, протну́ти, протя́ти, проляща́ти, прорва́тися, пробі́гти, прокоти́тися, упа́сти[впа́сти]. Пісня лунала широко і бурхливо, якмолода повінь (О. Гуреїв); Лине пісня в гаю солов’їна (В. Сосюра); Летів - розлягався той [батьків] вигук аж у край на Ланове, на Ставище (Є. Кротевич); Не хотілося їй зараз нічого, крім одного, - щоб пісня не кінчалась ніколи, щоб лилася й лилася отак, як вічна молодість, як її невгасиме перше кохання... (О. Гончар); Звуки дзвінків на хребті коня неслись далеко в глуху глибінь лісу й там десь ніби губились (О. Кобилянська); За місто, за села, за труд стариків Весільний, веселий підноситься спів (П. Усенко); І пісня текла, мов дзюрчання ключа (В. Бичко); Регочеться мій друг, і луна йде коридорами, як у лісі (Ю. Яновський); Мелодія пливла над сонними дахами, і дивно було чути її цієї темної ночі (О. Донченко); Хвильки звуків пливуть у дзвінкій тиші долини (С. Чорнобривець); Пісня розлягається. Всі люди збираються в одну купу і зазирають за кон, звідкіля плине пісня (І. Карпенко-Карий); От вдаряє акорд.., зразу стає спокійно і затишно (Ю. Смолич); За плечима у юрми билось і розривалось голосіння Маланки та плач жіночий (М. Коцюбинський); З того часу двічі на день над глибокою балкою розтинався голосний шкільний дзвоник (В. Кучер); З самого глибу душі виривається пісня і так любо ллється, так виливається поволі (Панас Мирний); І мідний роздільний дзвін розноситься вгорі, відраховуючи секунди, надаючи їм незвичайної ваги і значимості (Ю. Яновський); Нестямний крик пронісся над пасікою і помчався у ліс (Панас Мирний); Долинами пісня літає (Ю. Яновський); А з дверей троїцької церкви.. розтікався прекрасний християнський спів (М. Стельмах); То не срібний дзвоник дзвонить, то її [Галі] голос розходиться по двору (Панас Мирний); Розлягаються тії хори по хуторі і линуть далеко-далеко, в степ розлогий, перебивають один другого, то спільно лунають (Леся Українка); Чужим, далеким смутком розстелявся голос, тремтів невідомими сльозами-іскрами (С. Васильченко); О шостій годині, з першими вибухами в скелях, що гучною луною розкочувались по околицях, він ішов до котлована (Г. Коцюба); Щось важке упало, стукнуло - роздалася луна навкруги... (Панас Мирний); Пісня лине від серця .. Мов весняна ріка, розполонилися голоси (К. Гордієнко); На млинах вода шумить, стогне, рокоче... (Панас Мирний); Глядів [Борис] на бистро пливучу чисту воду, що стиха рокотіла, б’ючись об каміння (І. Франко); Час од часу тишу ночі прорізував хрускіт крижин, що ламалися на залізних хребтах передмостових "сторожів" (А. Шиян); Раптом ясний ранок пронизав дитячий розпачливий, обурений лемент (С. Васильченко); Ніч протинають залпи, крики... (В. Сосюра); Чистий дівочий сопрано, мов золотою ниткою, прорізав оксамитно чорну тишу (Дніпрова Чайка); Раптом крізь шум заводу проривається зойк (І. Микитенко); Грім пробігає над головами юнаків, блискавки яскравішають (В. Бабляк); Наче й тихі стояли дуби та клени і ясени, а все ж над лісом прокочувався таємничий, лякаючий шепіт (А. Шиян); Вийде, бувало, хтось із хати у літню чи в осінню ніч і чує, як далеко-далеко в полі пісня розлунює... (С. Олійник); З туману, як з хмари, плив голос і падав між люди (М. Коцюбинський); Дзвони несподівано впали (М. Коцюбинський). - Пор. доно́ситися.
МИНА́ТИ (про час, пору життя, події тощо - наближатися до кінця, закінчуватися), МИНА́ТИСЯ, ІТИ́[ЙТИ], ПРОХО́ДИТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИ́НУТИ, ПРОТІКА́ТИ, ТЕКТИ́, ПРОПЛИВА́ТИ, СПЛИВА́ТИ, ПЛИВТИ́[ПЛИСТИ́], ПЛИ́НУТИ, СТІКА́ТИ, СХО́ДИТИ[ЗІХО́ДИТИрідше], ЗНИКА́ТИ[ІЗНИКА́ТИрідше], ВИХО́ДИТИрозм.,ПЕРЕХО́ДИТИрозм.,ПРОЛЯГА́ТИрозм. (перев. про час); ТЯГТИ́СЯ[ТЯГНУ́ТИСЯ], ВОЛОКТИ́СЯ, ПРОВОЛІКА́ТИСЯрозм.,ПЕРЕВО́ДИТИСЯрозм. (про час - одноманітно, повільно). - Док.: мину́ти, мину́тися, помину́тисязаст.пройти́, промину́ти, проли́нути, протекти́, перекоти́тисярозм.віддалі́тирозм.спливти́[сплисти́], спли́нути, пропливти́[проплисти́], пропли́нути, стекти́, зійти́, зни́кнути[ізни́кнути][зни́кти][ізни́кти], ви́йти, перейти́, пролягти́, протягти́ся[протягну́тися], проволокти́ся, перевести́ся. Минає година, друга, третя (Б. Грінченко); Вже миналася осінь смертельна І відступала дорогу морозам; пропасниця люта Не докучала недужим (М. Зеров); Літа йшли-минали, старе старілось, молоде росло (Панас Мирний); Не нагадуй про страхи: поминулися вони (Марко Вовчок); Проходили тижні, складались у мі-сяці (Ю. Яновський); Дні надходять буряно й схвильовано проминають (Н. Забіла); -. Годі, годі! Усе вже те оддаліло-проминуло - забувай та кохай мене (Марко Вовчок); Швидко лине новорічна ніч (В. Собко); Величне життя протікає вгорі наді мною (С. Крижанівський); Дні течуть, немов ріка, І рік за роком пропливає; Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині, Усе перекотилось без сліда (М. Рильський); Ішли роки, ясні й тривожні, Та не спливали внебуття (М. Гірник); Тяжко-важко, в неописанній тривозі, плила їйгодина за годиною (І. Франко); Стечуть роки - зима прийде незвана Спинити рух думок (М. Стельмах); Ніхто не пише, дні сходять у мене давно однаково (М. Коцюбинський); День зникав (Г. Коцюба); Але коли вийшов рік, нараз одної ночі міщани нападали на царську палату (І. Франко); Ми з тестем з ранку до ночі не розгинаємось, теща - їсти варить та внука бавить. День за днем, ніч за ніччю - так життя й переходило (І. Муратов); За Байдою пролягло піввіку (І. Ле); Час тягнеться помалу. Сонце наче спинилось на горизонті і глузує з нас (П. Колесник); Сумно, поволі, важко волікся час у повдовілій хаті (І. Франко); Проволоклося ще два тижні (Я. Качура); Багато тих вечорів довгих перевелося в нас без розмови, без гомону (Марко Вовчок). - Пор. 2. бі́гти.
ОСИПА́ТИСЯ[ОБСИПА́ТИСЯ] (губити своє насіння на час дозрівання), СИ́ПАТИСЯ, ТЕКТИрозм. - Док.: оси́патися[обси́патися]. Пшениця осипалася: люди не вспівали вхопити (Панас Мирний); Хліба подекуди вже починали обсипатися (Я. Качура); Збіжжя вже.. подекуди зачинало сипатися (Н. Кобринська); Сонце пекло, пшениця сохла, от-от буде текти (М. Коцюбинський).
СИ́ПАТИСЯ (про щось сипке, дрібне - переміщатися вниз), ТРУСИ́ТИСЯ, ПА́ДАТИ, ВИСИПА́ТИСЯ, ВИПАДА́ТИ (сипатися звідкись); СІ́ЯТИСЯ (падати дрібними часточками згори; про борошно, насіння, зерно тощо - падати крізь отвори); ПРОСІВА́ТИСЯ, ПРОСІ́ЮВАТИСЯ (крізь отвори); РОЗСІВА́ТИСЯ, РОЗСІ́ЮВАТИСЯ (на якомусь просторі); ТЕКТИ́, СТІКА́ТИ (безперервним потоком); ЦІДИ́ТИСЯ (тонким струменем). Велетень у шинелі рушив ходом сполучення.. і пісок сипався за чоботи і шинелю (Григорій Тютюнник); Сніг трусився з стріхи, наче сухий пісок (І. Нечуй-Левицький); Жито достигло враз, воно аж дзвеніло і вже почало висипатись (О. Донченко); Щось у мене дома діється: На решето мука сіється, А на сито підсівається, Сама діжа учиняється (пісня); В млині поскрипує немудра снасть й мука тече (М. Стельмах); З коша блідим струмком стікає борошно (І. Кириленко); Пшениця цідилася на купу тоненькою цівкою (Я. Качура).
ТЕКТИ́ (про річку, струмок тощо - переміщати свої води в певному напрямі, проходити своєю течією), ПЛИВТИ́[ПЛИСТИ́], ПЛИ́НУТИ, БІ́ГТИ, КОТИ́ТИрозм., ЛИ́НУТИрідко; ПРОТІКА́ТИ (проходити своєю течією де-небудь); МЧА́ТИ, МЧА́ТИСЯ (з великою швидкістю, бурхливо); ЛЕЛІ́ТИ (вузьким, невеликим потоком, повільно); СТРУМУВА́ТИ, СТРУМЕНІ́ТИ, СТРУМЕНІ́ТИСЯ, СТРУМИ́ТИ[СТРУМІ́ТИ] (перев. струменем, вузьким потоком); ДЗЮРЧА́ТИ, ДЗЮРКОТА́ТИ[ДЗЮРКОТІ́ТИ], ДЗЮРИ́ТИ (маленьким струмком). Тече вода в синє море, Та не витікає (Т. Шевченко); Тече ріка, шумить ріка Велично і розлого (М. Рильський); Рівчаками пливуть потоки і підмивають сіно (М. Коцюбинський); Ворскло, Ворскло! Як тихо й ласкаво плинуть чисті твої води (Л. Первомайський); Струмують, ґрунт змивають води. Біжать воркуючи струмки До повноводої ріки (М. Шпак); Між горами котить річка глибока (Марко Вовчок); Спокійно линуть води Дніпра (С. Скляренко); Під схиломбукового лісу протікає потічок (М. Томчаній); Широкий, повноводий, каламутними хвилями мчав Дніпро, вихопившись із звужених скель коло кічкацького мосту (Г. Коцюба); Так далеко, як тільки могло засягнути в присмерках око, мчалися вже не гладкі вали, а запінені білі гребені (Мирослав Ірчан); Прудко біжить та річка гоней із двадцять, до самої луки зеленої, - по луці вже тихо і широко розливається і тихо далі леліє попід гаями, а там у високих очеретах десь пропадає (Марко Вовчок); Мов крізь рожеву млу, струмує синя Рось (М. Рильський); Поміж двома горбами мляво струмила річка (Н. Рибак); Проти них з високих скель струмів у озеро пінявий водоспад (Л. Смілянський); По балках дзюрчали струмки (З. Тулуб); По узгір’ю дзюркоче струмок (О. Левада).

Словник фразеологізмів

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

кров [рі́ками] ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги? (І. Головченко і О. Мусієнко); Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський).

кров [рі́ками] ллє́ться (тече́) / полила́ся (потекла́) чия і без додатка. Гинуть люди. — На фронті кров ріками ллється. Самі подумайте, Варваро Гнатівно... (В. Кучер); Для чого ллється словацька кров тут, на Поліссі, в горах Кавказу чи на берегах Волги? (І. Головченко і О. Мусієнко); Горить Корсунь, горить Канів .. чорним шляхом запалало, І кров полилася (Т. Шевченко); Настане — вірю я — година: Загине розбрат на землі... Воскреснуть правда і любов, зберуть докупи всі народи, Не потече вже більше кров (П. Грабовський).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

[аж] сли́на [з ро́та (по губа́х)] ко́титься (тече́, набіга́є і т. ін.) / покоти́лася (потекла́, набі́гла і т. ін.) кому, у кого і без додатка. 1. Кому-небудь дуже хочеться з’їсти, випити щось або хто-небудь передчуває насолоду від чогось смачного, апетитного. — Якби можна… підстрелити, знаєте, зайця та спекти до бурячків у сметані.— Тьфу! Мовчіть-бо, бо слина котиться (М. Коцюбинський); [Пузир:] Зараз будемо обідать. Тільки вибачайте — у мене фрикасе нема, а по-хазяйськи: солонина до хріну, борщ .. [Золотницький:] Чудово! Аж слина котиться! (І. Карпенко-Карий); Оповідав Іван про все те так смачно, що аж слина текла по губах (Ю. Збанацький). [аж] сли́нка ко́титься (тече́). Салат, редька густо зеленіють біля тину — в Гриця аж слинка тече: це б він тут поласував (Ю. Збанацький).

2. Хто-небудь дуже хоче придбати щось, заволодіти чимсь принадним. Цариця, цар, дочка Лавина Зглядалися проміж себе, Із рота покотилась слина, До себе всякий і гребе Які достались Їм подарки, Насилу обійшлось без сварки (І. Котляревський). сли́нка коти́лася. Жалібніше про ясир треба писати. Щоб панові канцлеру слинка котилася від згадки про турчинок і невільників (Іван Ле).

сльо́зи течу́ть річка́ми у кого і без додатка. Хтось невтішно плаче. Сльози текли річками з-під її рук і сипались дощем на білу сорочку, на намисто, на керсет (І. Нечуй-Левицький).

пливти́ (іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. Легко, без труднощів діставатися кому-небудь. Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв); Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський); — Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов’ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила [Флора], що він має цими днями зайти до них.— Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба).

текти́ (розтіка́тися, іти́ і т. ін.) / потекти́ (розтекти́ся, піти́ і т. ін.) крізь па́льці (по́між па́льцями). Втрачатися, витрачатися швидко або марно, без будь-якої користі. [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Леся Українка); Ще не минуло і году, Все хазяйство, мов у воду, Поміж пальцями пішло І усе йому село — Насміялося у вічі (І. Манжура).

текти́ (розтіка́тися, іти́ і т. ін.) / потекти́ (розтекти́ся, піти́ і т. ін.) крізь па́льці (по́між па́льцями). Втрачатися, витрачатися швидко або марно, без будь-якої користі. [Юда:] Хотів би знати я, що б ти зробив, якби тобі текли крізь пальці гроші і розтікалися по всіх усюдах, лишаючи тобі сухі долоні — і так щодня! (Леся Українка); Ще не минуло і году, Все хазяйство, мов у воду, Поміж пальцями пішло І усе йому село — Насміялося у вічі (І. Манжура).

пливти́ (іти́, текти́ і т. ін.) / припливти́ (прийти́, притекти́ і т. ін.) до рук (у ру́ки), перев. зі сл. сам, сама́, само́. Легко, без труднощів діставатися кому-небудь. Матеріал для стінгазети сам плив до рук (О. Гуреїв); Він таки ж господар, і гріх йому .. не брати того добра, що само в руки пливе (Григорій Тютюнник); На лови він їздив удень і вночі, риба йому йшла до рук, як приворожена (Ю. Яновський); — Що?! Таки не витримав? Ще б пак. Само добро в руки тече, а ти відвертаєшся (Григорій Тютюнник); Він, помовчавши, спитав, чи не зустрічала того чолов’ягу із запорозькою люлькою. Тож, відповідаючи на запитання, підкреслила [Флора], що він має цими днями зайти до них.— Я ж казав, що люлька таки припливе до моїх рук (Г. Коцюба).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).

тече́ дворя́нська (голуба́, блаки́тна і т. ін.) кров у жи́лах чиїх, кого. Хто-небудь має аристократичне, родовите походження. — Іване Юхимовичу, ви ж благородний; у ваших жилах тече дворянська кров (Панас Мирний); Прийнявши рапорт, Врангель обернувся до юнкерів, .. вони довірливо вручають нині свою долю йому, обрусілому шведові, в жилах якого тече голуба кров вікінгів (О. Гончар).