-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив твори́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   творі́мо, творі́м
2 особа твори́ творі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа твори́тиму твори́тимемо, твори́тимем
2 особа твори́тимеш твори́тимете
3 особа твори́тиме твори́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа творю́ тво́римо, тво́рим
2 особа тво́риш тво́рите
3 особа тво́рить тво́рять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тво́рячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. твори́в твори́ли
жін. р. твори́ла
сер. р. твори́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
тво́рений
Безособова форма
тво́рено
Дієприслівник
твори́вши

Словник синонімів

ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. фабричним способом); ВИКО́ВУВАТИ (способом кування); ВИЛИВА́ТИ (способом лиття); ВИРІ́ЗУВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (способом різання); ВИСІКА́ТИ (способом січення);ВИТІ́СУВАТИ (способом тесання); ВИСТРУ́ГУВАТИ (способом стругання); ВИТО́ЧУВАТИ (способом точіння); ШТАМПУВА́ТИ (способом штампування); ПРИГОТОВЛЯ́ТИ (перев. про їжу, питво). - Док.: ви́робити, ви́готовити, зготува́ти, згото́вити, зроби́ти, ви́пустити, ви́продукувати, створи́ти, ви́творити, сфабрикува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́лити, ви́рубати, ви́сікати, ви́сікти, ви́різати, ви́тесати, ви́стругати, ви́точити, приготува́ти, пригото́вити. - Он там, де чорніють димарі на оселі, виробляють всячину з заліза або міді - там і кують, і виливають (Панас Мирний); Гризельда з робітницями заходилась вироблювати.. килим (І. Нечуй-Левицький); - Діти виготовляють такі складні токарні, слюсарні, столярні та інші деталі,.. що залюбуєшся (В. Гжицький); Він у майстернях табуретки робив (О. Гончар); Завод цей випускає.. сівалки (з газети); Вона продукувала свої вироби.. понад потреби навіть панського дому (О. Кобилянська); Завдання полягає в тому, щоб створити машини, які виконуватимуть сотні тисяч операцій за секунду (з журналу); Це вбрання колись витворив досвідчений кравець (О. Досвітній); - Почав я фабрикувати траскала.. для відгоняння воробців із пшениці (І. Франко); Шворінь викувати,.. обценьки зробити - все Роман уміє (Д. Ткач); А де ж та червона калина, яка вміє говорити людським голосом, тільки виріж із неї сопілочку і приклади до губів? (М. Чабанівський); [Ярцев:] Коли б я був скульптором, я б витесав статую людини (Ю. Мокрієв); - Давайте кусок деревини - ложки вистругуватиму (Є. Кравченко); Токар виточив деталь (Я. Шпорта); Гідравлічним пресом згинають товсті металеві плити, штампують металеві предмети, продавлюють отвори в товстих листах, випробовують міцність різних матеріалів і т. д. (з підручника); Гордєєв і тут виручив: приготував з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків (З. Тулуб).
ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.
ДІ́ЯТИяк (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИщо, ЧИНИ́ТИщо, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ]що, ПРАКТИКУВА́ТИщо, МОТО́РИТИяк, що, розм., ПОСТУПА́ТИрозм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯдіал.;ВИРОБЛЯ́ТИ[ВИРО́БЛЮВАТИрідше]що, ТВОРИ́ТИщо, розм., ВИТВОРЯ́ТИщо, розм., ВИТІВА́ТИщо, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИіноді зневажл.,ШУРУВА́ТИфам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти[уді́яти], зроби́ти, учини́ти[вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.
НАКО́ЇТИчого, у питальних зворотах - що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду),СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ[ВЧИНИ́ТИ]що, УКО́ЇТИ[ВКО́ЇТИ]розм., НАТВОРИ́ТИрозм., НАБРО́ЇТИрозм., НАКОЛОБРО́ДИТИчого і без додатка, розм.,ПОРОБИ́ТИщо, розм., НАПРОКУ́ДИТИзаст., НАЧИНИ́ТИзаст., ПОЧИНИ́ТИщо, заст.; ВІДЗНА́ЧИТИСЯу чому, чим, ірон.,НАЧУДИ́ТИбез додатка, розм. (зробити що-небудь таке, що викликає осуд, здивування). - Недок.: ко́їти, ско́ювати, чини́ти, учиня́ти[вчиня́ти], твори́тищовідзнача́тися. Хвора, розуміючи, що накоїла чогось страшного, вже рвонулась до дверей (О. Ільченко); - Ой, що ж я, проклята, наробила, - я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко); [Сестра Серахвима:] А, одступаєшся? Ховаєшся!.. Кажи, що учинила... (Панас Мирний); - Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (А. Головко); Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра [унтери] (Т. Шевченко); [Річард:] Сам не відає, що творить (Леся Українка); У два тижні такого наброїв [Хапко], набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок); - Ну-с, ти, - починав пристав розпікати злочинця. - Попався вже... Наколобродив... червоній тепер (О. Гончар); Плаче [панночка] та на свою долюнарікає: - Що се я поробила! Що се я починила (Марко Вовчок); Котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти який час перед всім класом (Олена Пчілка); - Чого ж мовчиш? Чим ще відзначився? - наполягав лисий, осадистий.. - Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар); - Наполохав... наполохав! - передражнив його Степан. - А от ти начудив - то правда (С. Скляренко). - Пор. 1. ді́яти, устругну́ти.
ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИуроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИрозм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев. вірші, пісні, промови); КОМПОНУВА́ТИзаст. (перев. вірші); ПЛЕСТИ́розм. (вірші, звичайно погані), БА́ЗГРАТИзневажл., ДРЯ́ПАТИзневажл., ШКРЯ́БАТИзневажл. (перев. про літературні, наукові твори - нашвидку); ЛІПИ́ТИзневажл. (нашвидку, абияк). - Док.: написа́ти, створи́ти, списа́ти, скла́сти, скомпонува́ти, наба́зграти, надря́пати, нашкря́бати, зліпи́ти. Його оддано в москалі і заслано рядовим в далекий Оренбурзький край та ще й заборонено писати і малювати (Панас Мирний); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (В. Сосюра); Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, - Той буде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Рильський); Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко); - Велика душа в того чоловіка була, що цю книгу списав, бо він розібрав, що й ми люди (Б. Грінченко); - Андрій Іванович, напевне, нову поему складає (А. Кримський); Балабуха.. компонував вірші, хоч і поганенькі, на усякі випадки, з свого життя (І. Нечуй-Левицький); Поет папір вже лапа, Схопив перо і... дряпа! (В. Самійленко); Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський); Буть фурманом - не віршики ліпить (М. Рильський).
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).
СТВО́РЮВАТИ (давати початок існування чомусь новому; виробляти що-небудь внаслідок творчої праці), ТВОРИ́ТИ, УТВО́РЮВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИперев. уроч., поет., СОТВОРЯ́ТИ заст.; ВИВО́ДИТИ (звичайно нові різновиди рослин, тварин). - Док.: створи́ти, народи́ти, утвори́ти, сотвори́ти, ви́вести. [Дочка Пашкевича:] Ви знаєте, що сказав батько? Він сказав, що ви створюєте нову науку землеробства (О. Довженко); Кажуть, що як Бог з нічого Взявсь творити мир, Чорт завзявсь робити Богу все наперекір (І. Франко); У спеку, в сніг - не легко нам Нове народжувати місто (І. Нехода); - Але ж спробуйте [груш]. Це в мене гібрид. Сам виводив (Ю. Збанацький).
УТВО́РЮВАТИ (викликати появу, виникнення чогось), ТВОРИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ГЕНЕРУВА́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ. - Док.: утвори́ти, сформува́ти, породи́ти. Двір запрудили вози, вози і вози, як на ярмарку. Нескінченним чорним потоком розтікалися вони в різні кінці дворища, утворюючи пробки (Григорій Тютюнник); Кружляє світ наш між світів, Гуде землі прадавній спів, І кожен атом і мікрон Один виконують закон, І творять море, поле й твердь (М. Рильський); Мікроорганізми продукують цілий ряд ферментів, яких немає у травному тракті безхребетних (з журналу); Вважається, що наше світило генерує біоактивне випромінювання, яке безпосередньо впливає на біологічні процеси (з газети).