ВИРОБЛЯ́ТИ (у процесі праці викликати появу якихось речей, предметів і т. ін.), ВИРО́БЛЮВАТИ, ВИГОТОВЛЯ́ТИ, ВИГОТО́ВЛЮВАТИ, РОБИ́ТИ, ВИПУСКА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ТВОРИ́ТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИТВО́РЮВАТИ, ФАБРИКУВА́ТИ (перев. фабричним способом); ВИКО́ВУВАТИ (способом кування); ВИЛИВА́ТИ (способом лиття); ВИРІ́ЗУВАТИ, ВИРІЗА́ТИ (способом різання); ВИСІКА́ТИ (способом січення);ВИТІ́СУВАТИ (способом тесання); ВИСТРУ́ГУВАТИ (способом стругання); ВИТО́ЧУВАТИ (способом точіння); ШТАМПУВА́ТИ (способом штампування); ПРИГОТОВЛЯ́ТИ (перев. про їжу, питво). - Док.: ви́робити, ви́готовити, зготува́ти, згото́вити, зроби́ти, ви́пустити, ви́продукувати, створи́ти, ви́творити, сфабрикува́ти, ви́кувати, ви́кути, ви́лити, ви́рубати, ви́сікати, ви́сікти, ви́різати, ви́тесати, ви́стругати, ви́точити, приготува́ти, пригото́вити. - Он там, де чорніють димарі на оселі, виробляють всячину з заліза або міді - там і кують, і виливають (Панас Мирний); Гризельда з робітницями заходилась вироблювати.. килим (І. Нечуй-Левицький); - Діти виготовляють такі складні токарні, слюсарні, столярні та інші деталі,.. що залюбуєшся (В. Гжицький); Він у майстернях табуретки робив (О. Гончар); Завод цей випускає.. сівалки (з газети); Вона продукувала свої вироби.. понад потреби навіть панського дому (О. Кобилянська); Завдання полягає в тому, щоб створити машини, які виконуватимуть сотні тисяч операцій за секунду (з журналу); Це вбрання колись витворив досвідчений кравець (О. Досвітній); - Почав я фабрикувати траскала.. для відгоняння воробців із пшениці (І. Франко); Шворінь викувати,.. обценьки зробити - все Роман уміє (Д. Ткач); А де ж та червона калина, яка вміє говорити людським голосом, тільки виріж із неї сопілочку і приклади до губів? (М. Чабанівський); [Ярцев:] Коли б я був скульптором, я б витесав статую людини (Ю. Мокрієв); - Давайте кусок деревини - ложки вистругуватиму (Є. Кравченко); Токар виточив деталь (Я. Шпорта); Гідравлічним пресом згинають товсті металеві плити, штампують металеві предмети, продавлюють отвори в товстих листах, випробовують міцність різних матеріалів і т. д. (з підручника); Гордєєв і тут виручив: приготував з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків (З. Тулуб).

ВИКЛИКА́ТИ (сприяти виникненню, появі в когось певного почуття, настрою, стану), ЗБУ́ДЖУВАТИ, ПРОБУ́ДЖУВАТИ, БУДИ́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ, НАВІВА́ТИ, НАВІ́ЮВАТИ, НАВО́ДИТИ, ПІДІЙМА́ТИ[ПІДНІМА́ТИ], РОДИ́ТИ, ЗРО́ДЖУВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИ, ВСЕЛЯ́ТИ, ЗАПА́ЛЮВАТИ, СІ́ЯТИ, ПОРУ́ШУВАТИ, ТВОРИ́ТИ, ВИКЛИ́КУВАТИрідше,НАГАНЯ́ТИрозм.,НАГО́НИТИрозм.;РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідко (у спол. зі сл. в д у ш у). - Док.: ви́кликати, ви́кликнути, збуди́ти, пробуди́ти, породи́ти, наві́яти, навести́, підійня́ти[підня́ти], зроди́ти, народи́ти, весели́ти, запали́ти, псі́яти, пору́шити, нагна́ти, зарони́ти. Веселі жарти та гострі дотепи викликали довгий і безжурний регіт (З. Тулуб); Особисте знайомство з народними поетами [Янкою Купалою та Якубом Коласом] у всіх нас збудило ще більшу цікавість до їхньої творчості (Т. Масенко); Пробудити віру в свої сили; Шевченко - борець, поет, художник, Шевченко - людина завжди будив і будить у серцях людей глибоку до себе пошану й палку любов (В. Козаченко); Іти було важко,.. але негода породжувала ще більшу впертість (М. Стельмах); Та роки йдуть... весна минає Тих молодощів золотих, Життя багато навіває Розчаруванню, дум смутних... (Олена Пчілка); Усе навіює відраду - і вітряки, й сади густі (В. Сосюра); А органчик.. наводить на мене серед життєвого шуму та гаму якусь тиху задуму (І. Нечуй-Левицький); Її голос.. полонив слух, переборював чуття, ламав опір думки, переконливо підіймав емоції (О. Досвітній); Ходить пісня поміж працюючих людей, згуртовує їх, ріднить, веселить їм серце, родить надію на краще (П. Колесник); Припустимо, його вб’ють, і тоді Орися вийде заміж за іншого й буде жити з іншим, і ця думка народжувала в його душі страшний біль (Григорій Тютюнник); Цей незнайомий вселяв недовір’я (В. Гжицький); Ще в битвах з поляками за часів Павлюка він [кобзар] запалював завзяття (І. Нечуй-Левицький); Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити. Важливо хоч би посіяти сумнів (А. Головко); Своєю художньою творчістю він [мороз] порушує цілу гаму людських почувань (М. Коцюбинський); Розкіш творить біль: як приходить - смакує, як виходить - катує (М. Номис); Тут уже таке повітря й вода, що викликує голод (Леся Українка); Цей князь наганяв страх самим своїм іменем: Долгорукий (П. Загребельний); У шкільному літературному гуртку вчитель.. зумів заронити в її душу любов до мистецтва (А. Хижняк); Невже це той прославлений командир ескадрону, який нагонив жах на білополяків..? (М. Стельмах). - Пор. спричиня́ти.

ДІ́ЯТИяк (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИщо, ЧИНИ́ТИщо, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ]що, ПРАКТИКУВА́ТИщо, МОТО́РИТИяк, що, розм., ПОСТУПА́ТИрозм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯдіал.;ВИРОБЛЯ́ТИ[ВИРО́БЛЮВАТИрідше]що, ТВОРИ́ТИщо, розм., ВИТВОРЯ́ТИщо, розм., ВИТІВА́ТИщо, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИіноді зневажл.,ШУРУВА́ТИфам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти[уді́яти], зроби́ти, учини́ти[вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.

НАКО́ЇТИчого, у питальних зворотах - що (зробити, заподіяти що-небудь погане, варте осуду),СКО́ЇТИ, НАРОБИ́ТИ, УЧИНИ́ТИ[ВЧИНИ́ТИ]що, УКО́ЇТИ[ВКО́ЇТИ]розм., НАТВОРИ́ТИрозм., НАБРО́ЇТИрозм., НАКОЛОБРО́ДИТИчого і без додатка, розм.,ПОРОБИ́ТИщо, розм., НАПРОКУ́ДИТИзаст., НАЧИНИ́ТИзаст., ПОЧИНИ́ТИщо, заст.; ВІДЗНА́ЧИТИСЯу чому, чим, ірон.,НАЧУДИ́ТИбез додатка, розм. (зробити що-небудь таке, що викликає осуд, здивування). - Недок.: ко́їти, ско́ювати, чини́ти, учиня́ти[вчиня́ти], твори́тищовідзнача́тися. Хвора, розуміючи, що накоїла чогось страшного, вже рвонулась до дверей (О. Ільченко); - Ой, що ж я, проклята, наробила, - я ж тебе, Зінечку, струїла!.. (Б. Грінченко); [Сестра Серахвима:] А, одступаєшся? Ховаєшся!.. Кажи, що учинила... (Панас Мирний); - Не малий уже, в школу ходиш, а отаке чиниш (А. Головко); Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра [унтери] (Т. Шевченко); [Річард:] Сам не відає, що творить (Леся Українка); У два тижні такого наброїв [Хапко], набрехав, наремствував, налихословив, нашкодив, що доброму чоловіку на цілий би довгий вік удостачу (Марко Вовчок); - Ну-с, ти, - починав пристав розпікати злочинця. - Попався вже... Наколобродив... червоній тепер (О. Гончар); Плаче [панночка] та на свою долюнарікає: - Що се я поробила! Що се я починила (Марко Вовчок); Котрий школяр щось там напрокудить у класі, то вчитель каже йому взяти обома руками книжку, держати її над головою і так стояти який час перед всім класом (Олена Пчілка); - Чого ж мовчиш? Чим ще відзначився? - наполягав лисий, осадистий.. - Розкажи, як черговому по території носа розквасив! (О. Гончар); - Наполохав... наполохав! - передражнив його Степан. - А от ти начудив - то правда (С. Скляренко). - Пор. 1. ді́яти, устругну́ти.

ПИСА́ТИ (літературний, науковий, музичний і т. ін. твір); СТВО́РЮВАТИ, ТВОРИ́ТИуроч. (перев. літературний або музичний твір); СПИ́СУВАТИрозм. (втілювати свої задуми у літературний, музичний твір); СКЛАДА́ТИ (перев. вірші, пісні, промови); КОМПОНУВА́ТИзаст. (перев. вірші); ПЛЕСТИ́розм. (вірші, звичайно погані), БА́ЗГРАТИзневажл., ДРЯ́ПАТИзневажл., ШКРЯ́БАТИзневажл. (перев. про літературні, наукові твори - нашвидку); ЛІПИ́ТИзневажл. (нашвидку, абияк). - Док.: написа́ти, створи́ти, списа́ти, скла́сти, скомпонува́ти, наба́зграти, надря́пати, нашкря́бати, зліпи́ти. Його оддано в москалі і заслано рядовим в далекий Оренбурзький край та ще й заборонено писати і малювати (Панас Мирний); Звичайно, форма ця нова для мене. Октавами поем я не писав (В. Сосюра); Хто сіє хліб, хто ставить дім, Хто створює поему, - Той буде предком дорогим Нащадкові своєму (М. Рильський); Поки б химерив мудрий дід, Творили б [ми], лежа, епопею, Парили б скрізь понад землею, Та все б гекзаметри плели (Т. Шевченко); - Велика душа в того чоловіка була, що цю книгу списав, бо він розібрав, що й ми люди (Б. Грінченко); - Андрій Іванович, напевне, нову поему складає (А. Кримський); Балабуха.. компонував вірші, хоч і поганенькі, на усякі випадки, з свого життя (І. Нечуй-Левицький); Поет папір вже лапа, Схопив перо і... дряпа! (В. Самійленко); Я шкрябав вірші і тинявсь по місту В компанії патлатих хлопчаків (Л. Первомайський); Буть фурманом - не віршики ліпить (М. Рильський).

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ[ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИрозм.;ПОРОБЛЯ́ТИ[ПОРО́БЛЮВАТИрідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти[вроби́ти]розм.учини́ти[вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).

СТВО́РЮВАТИ (давати початок існування чомусь новому; виробляти що-небудь внаслідок творчої праці), ТВОРИ́ТИ, УТВО́РЮВАТИ, НАРО́ДЖУВАТИперев. уроч., поет., СОТВОРЯ́ТИ заст.; ВИВО́ДИТИ (звичайно нові різновиди рослин, тварин). - Док.: створи́ти, народи́ти, утвори́ти, сотвори́ти, ви́вести. [Дочка Пашкевича:] Ви знаєте, що сказав батько? Він сказав, що ви створюєте нову науку землеробства (О. Довженко); Кажуть, що як Бог з нічого Взявсь творити мир, Чорт завзявсь робити Богу все наперекір (І. Франко); У спеку, в сніг - не легко нам Нове народжувати місто (І. Нехода); - Але ж спробуйте [груш]. Це в мене гібрид. Сам виводив (Ю. Збанацький).

УТВО́РЮВАТИ (викликати появу, виникнення чогось), ТВОРИ́ТИ, ФОРМУВА́ТИ, ПРОДУКУВА́ТИ, ГЕНЕРУВА́ТИ, ПОРО́ДЖУВАТИ. - Док.: утвори́ти, сформува́ти, породи́ти. Двір запрудили вози, вози і вози, як на ярмарку. Нескінченним чорним потоком розтікалися вони в різні кінці дворища, утворюючи пробки (Григорій Тютюнник); Кружляє світ наш між світів, Гуде землі прадавній спів, І кожен атом і мікрон Один виконують закон, І творять море, поле й твердь (М. Рильський); Мікроорганізми продукують цілий ряд ферментів, яких немає у травному тракті безхребетних (з журналу); Вважається, що наше світило генерує біоактивне випромінювання, яке безпосередньо впливає на біологічні процеси (з газети).