-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний твере́зий твере́за твере́зе твере́зі
родовий твере́зого твере́зої твере́зого твере́зих
давальний твере́зому твере́зій твере́зому твере́зим
знахідний твере́зий, твере́зого твере́зу твере́зе твере́зі, твере́зих
орудний твере́зим твере́зою твере́зим твере́зими
місцевий на/у твере́зому, твере́зім на/у твере́зій на/у твере́зому, твере́зім на/у твере́зих

Словник синонімів

ДІЛОВИ́Й (про людину - добре обізнаний і досвідчений у певній галузі, цілеспрямований у роботі), ДІЛОВИ́ТИЙ, ОРГАНІЗО́ВАНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙрозм.;ПРАКТИ́ЧНИЙ (який має життєвий досвід, добре розуміється на якихось справах). Їй сподобалось, що цей непокірнийнасмішник переродився, став серйозним, діловим (Ю. Збанацький); Коли ввійшла секретарка, він сидів рівно, спокійний і діловитий (Ю. Смолич); Хіба ж Тоня, його розумна, твереза, практична Тоня сіла б із ним в каючок, якби і її не штовхало.. жадання торкнутися чогось забороненого, звідати незвіданого? (О. Гончар).
РОЗСУ́ДЛИВИЙ (здатний обмірковувати, діяти правильно й розумно), РОЗВА́ЖЛИВИЙ, РОЗВА́ЖНИЙ, ПОМІРКО́ВАНИЙ, РАЦІОНАЛІСТИ́ЧНИЙ, ТВЕРЕ́ЗИЙ, РОЗМІРКО́ВАНИЙрозм., РОЗСУ́ДНИЙдіал."Не така вона буває, як розмовляє зо мною. Вона завсіди спокійна, рівна, розсудлива, поміркована й помірна в розмові..." (І. Нечуй-Левицький); Він з природи розважливий, ні перед чим і ні перед ким не торопів (Ю. Мушкетик); Розважний, солідний, років за сорок, він мав у підлеглих і в начальства значний авторитет як знавець своєї справи та ще як людина суворо принципова (О. Гончар); Раціоналістична людина; Я добре знаю, що читачі тепер занадто тверезі, позитивні, аби слухати наївну казку (М. Рильський); - Не хвалячи себе, я скажу, що я й розміркований, і не боягузливий, і не розтратливий (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

диви́тися твере́зими очи́ма (твере́зо) на кого—що. Сприймати, оцінювати кого-, що-небудь об’єктивно, реально. На оточуючий світ варто дивитися тверезими очима (З усн. мови).

розу́мна (твере́за, му́дра і т. ін.) голова́. Хто-небудь розсудливий, кмітливий, тямущий. — Дуже він .. мені подобався, бо був добрий сусід і розумна голова (І. Франко); Ні одної сильної людини з усього роду, ні одної .. тверезої голови; чужі вина і чужі води до краю розрідили їхні мізки і душі (М. Стельмах).