НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́мн., поет.,НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Йпоет.,НЕБОСХИ́Лпоет.,НЕБОВИ́Дпоет.;ТВЕРДІ́НЬкнижн., уроч.,ТВЕРДЬкнижн., уроч. (перев. з означенням небесна). Де не взялась на небі чорна хмара, І блискавка, і дощ (Л. Глібов); Літа орел, літа сизий Попід небесами (Т. Шевченко); Настала ніч. Місяця ще не було.., й зірок не знати було на темному небозводі (Ю. Опільський); Сонце пливло по небокраю (А. Хижняк); Високо над лісом, на небосхилі між зорями, виринув місяць уповні (О. Кобилянська); Загуркотіла твердінь, блискавками мигоче рясними (М. Зеров); Вогонь злетів В небесну твердь, що кам’яніла над землею (Л. Первомайський).