твердючий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний твердю́чий твердю́ча твердю́че твердю́чі
родовий твердю́чого твердю́чої твердю́чого твердю́чих
давальний твердю́чому твердю́чій твердю́чому твердю́чим
знахідний твердю́чий твердю́чу твердю́че твердю́чі
орудний твердю́чим твердю́чою твердю́чим твердю́чими
місцевий на/у твердю́чому, твердю́чім на/у твердю́чій на/у твердю́чому, твердю́чім на/у твердю́чих