тварина 2 значень

-1-
іменник жіночого роду, істота
(одна істота)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний твари́на твари́ни
родовий твари́ни твари́н
давальний твари́ні твари́нам
знахідний твари́ну твари́ни, твари́н
орудний твари́ною твари́нами
місцевий на/у твари́ні на/у твари́нах
кличний твари́но твари́ни

Словник синонімів

НЕДО́ЛЮДОКзневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮДзневажл., лайл.,НЕ́ЛЮДперев. мн., зневажл.,БУЗУВІ́Рлайл.,ПОТВО́РАзневажл.,ВИ́РОДОКзневажл., лайл.,ДЕГЕНЕРА́Тзневажл., ПО́КРУЧзневажл., ВИ́ЛУПОКзневажл., лайл.,НЕДОНО́СОКзневажл., лайл.,ГИ́ЦЕЛЬлайл.,І́РОДлайл.,ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬзневажл., лайл.; ЗВІРзневажл., ЗВІРЮ́ГА[ЗВІРЮ́КА]підсил. лайл.,ЛЮДОЇ́Дпідсил. зневажл.,ЛЮДОЖЕ́Рпідсил. зневажл.,КАНІБА́Лпідсил. зневажл. (про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства); ТВАРИ́НАзневажл., лайл.,ТВАРЮ́КАпідсил.зневажл., лайл.,ХУДО́БАзневажл., лайл.,ХУДО́БИНАзневажл., лайл.,СКОТИ́НАзневажл., лайл.,СКОТИНЯ́КА[СКОТИНЮ́КА]підсил.зневажл., лайл.,БИ́ДЛОзневажл., лайл.,ТВАРзаст. зневажл., лайл. (про грубу, жорстоку або підлу, морально низьку людину). Фашисти уявлялися страхітливими недолюдками, що з’явилися з якогось потойбічного світу, світу мороку, зла і злочинів... (Я. Гримайло); - Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко); Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); - Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! - заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (М. Стельмах); - Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар); Гукнув він: - Стій! - І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (В. Сосюра); - Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, - заспокоювала Христя (В. Кучер); Хотілось підійти ближче до столу, взяти за комір цього панського недоноска і випхнути за вікно (П. Кочура); Спробував з вартовим заговорити ..Мовчить, собака, ніби й не чує. "Еге, - думаю, - доброго гицеля поставили" (Ю. Збанацький); - Вперед!.. - рвався Опара. - ..Коли багнетом іродів! (Я. Качура); - Діла? Діла - нічого! Діла, як казали оті песиголовці [німецькі окупанти] - ґут! (Остап Вишня); Вони [загарбники] до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (М. Бажан); - Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. - хвилювався дорогою Семен (М. Коцюбинський); Гоголь гарячково обдумує: яку неприємність директор і ці канібали готують Миколі Григоровичу?.. (О. Полторацький); Щодня п’яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (М. Чабанівський); - Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? (Григорій Тютюнник); Вона допевнилася, що її муж - скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Лесь Мартович). - Пор. мучи́тель, негі́дник.
ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КАзневажл., ЖИВОТИ́НАрозм., ТВАРзаст., НІМИНА́діал., ЖИВИ́НА́діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА[ЗВІРЮ́ГА]розм. (дика, перев. хижа істота). Він ніколи не малював коней, але ж вони такі красиві і граціозні тварини (З. Тулуб); - Шу! Ах ти противна тварюка! - загукає [дівчинка] до старої буйволиці (Ю. Збанацький); Їхав [Сивоок] назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка.. жваво дріботіла копитцями (П. Загребельний); - У морі, кажуть, ні щук, ні карасів не водиться.. Ці тварі солодководні (О. Досвітній); І ще десь булькотіло: водяна твар жила своїм нічним життям (М. Хвильовий); Звичайно, німина, тварина мовчуща, але вона теж тямить. Кінь не до батога, більше до ласки чулий... (О. Гончар); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (О. Копиленко); Десь вийшли звірі з темних хащ і виють тужно... (В. Сосюра); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (О. Донченко); У гущавині захрустіли гілки, знак, що туди пробігла легконога серна або інша лісова звірюка (І. Франко); Дід Маврикій.. дав спійманому барсукові дуже прихильну оцінку: - Звірюга достойна. У-у, сала на ньому - куди там! (О. Донченко). - Пор. 1. худо́бина.
ТВАРИ́ННИЙ, ТВАРИ́НЯЧИЙ, ЖИВОТИ́ННИЙрозм.; ЗВІРИ́НИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ. Тваринний світ; Тваринний планктон; Його пронизує жах. Дикий, тваринний страх перед отією, п’ятою зустріччю (А. Дімаров); Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С. Васильченко); Щось животинне, вовче було в його хижому виду, в хижих очах, в самому апетиті, як він кинувся уплітати баранину та дичину (І. Нечуй-Левицький); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (О. Довженко); Долівку було наслано дошками, розвішані і розстелені коштовні килими, звірячі шкури, рушниці, шаблі на стінах... (Г. Хоткевич). - Пор. 1. твари́на.
ХУДО́БИНА (одна четверонога сільськогосподарська свійська тварина), СКОТИ́НА, ЖИВОТИ́НАрозм.; ТОВАРЯ́КАрозм.,ТОВАРИ́НАрозм.,ХВІСТрозм. (тільки про велику рогату худобу). Сіромастий кінь.. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук); Смикнув коня за повід так, що бідна скотина аж стрепенулася (Г. Хоткевич); Животини ховались в ліси та очерети, звір утікав у нори (І. Нечуй-Левицький); Городив [Овдій] огорожу, бо.. по дорозі ганяли колгоспну череду на пашу, то не одна товаряка норовила вскочити на город (Є. Гуцало); Як одчинить було [Олексій] потім двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати, то вставляючи товарину котру по правій, а котру по лівій руці, то ласкаві слова до неї говорить (П. Куліш); Тільки пара хвостів осталось(пара товаряк) (М. Номис). - Пор. 1. твари́на.
-2-
іменник жіночого роду
(тварини) [збірн.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний твари́на твари́ни
родовий твари́ни твари́н
давальний твари́ні твари́нам
знахідний твари́ну твари́ни, твари́н
орудний твари́ною твари́нами
місцевий на/у твари́ні на/у твари́нах
кличний твари́но твари́ни

Словник синонімів

НЕДО́ЛЮДОКзневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮДзневажл., лайл.,НЕ́ЛЮДперев. мн., зневажл.,БУЗУВІ́Рлайл.,ПОТВО́РАзневажл.,ВИ́РОДОКзневажл., лайл.,ДЕГЕНЕРА́Тзневажл., ПО́КРУЧзневажл., ВИ́ЛУПОКзневажл., лайл.,НЕДОНО́СОКзневажл., лайл.,ГИ́ЦЕЛЬлайл.,І́РОДлайл.,ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬзневажл., лайл.; ЗВІРзневажл., ЗВІРЮ́ГА[ЗВІРЮ́КА]підсил. лайл.,ЛЮДОЇ́Дпідсил. зневажл.,ЛЮДОЖЕ́Рпідсил. зневажл.,КАНІБА́Лпідсил. зневажл. (про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства); ТВАРИ́НАзневажл., лайл.,ТВАРЮ́КАпідсил.зневажл., лайл.,ХУДО́БАзневажл., лайл.,ХУДО́БИНАзневажл., лайл.,СКОТИ́НАзневажл., лайл.,СКОТИНЯ́КА[СКОТИНЮ́КА]підсил.зневажл., лайл.,БИ́ДЛОзневажл., лайл.,ТВАРзаст. зневажл., лайл. (про грубу, жорстоку або підлу, морально низьку людину). Фашисти уявлялися страхітливими недолюдками, що з’явилися з якогось потойбічного світу, світу мороку, зла і злочинів... (Я. Гримайло); - Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко); Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); - Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! - заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (М. Стельмах); - Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар); Гукнув він: - Стій! - І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (В. Сосюра); - Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, - заспокоювала Христя (В. Кучер); Хотілось підійти ближче до столу, взяти за комір цього панського недоноска і випхнути за вікно (П. Кочура); Спробував з вартовим заговорити ..Мовчить, собака, ніби й не чує. "Еге, - думаю, - доброго гицеля поставили" (Ю. Збанацький); - Вперед!.. - рвався Опара. - ..Коли багнетом іродів! (Я. Качура); - Діла? Діла - нічого! Діла, як казали оті песиголовці [німецькі окупанти] - ґут! (Остап Вишня); Вони [загарбники] до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (М. Бажан); - Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. - хвилювався дорогою Семен (М. Коцюбинський); Гоголь гарячково обдумує: яку неприємність директор і ці канібали готують Миколі Григоровичу?.. (О. Полторацький); Щодня п’яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (М. Чабанівський); - Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? (Григорій Тютюнник); Вона допевнилася, що її муж - скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Лесь Мартович). - Пор. мучи́тель, негі́дник.
ТВАРИ́НА (будь-яка істота на відміну від рослини або людини), ТВАРЮ́КАзневажл., ЖИВОТИ́НАрозм., ТВАРзаст., НІМИНА́діал., ЖИВИ́НА́діал.; ЗВІР, ЗВІРИ́НА, ЗВІРЮ́КА[ЗВІРЮ́ГА]розм. (дика, перев. хижа істота). Він ніколи не малював коней, але ж вони такі красиві і граціозні тварини (З. Тулуб); - Шу! Ах ти противна тварюка! - загукає [дівчинка] до старої буйволиці (Ю. Збанацький); Їхав [Сивоок] назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка.. жваво дріботіла копитцями (П. Загребельний); - У морі, кажуть, ні щук, ні карасів не водиться.. Ці тварі солодководні (О. Досвітній); І ще десь булькотіло: водяна твар жила своїм нічним життям (М. Хвильовий); Звичайно, німина, тварина мовчуща, але вона теж тямить. Кінь не до батога, більше до ласки чулий... (О. Гончар); Такий уже він химерний чоловік. Любить всяку живину, і вона його любить (О. Копиленко); Десь вийшли звірі з темних хащ і виють тужно... (В. Сосюра); Глуха тиша причаїлася в непрохідних хащах. Жодна пташка не подавала голосу, жодна звірина не пробігала (О. Донченко); У гущавині захрустіли гілки, знак, що туди пробігла легконога серна або інша лісова звірюка (І. Франко); Дід Маврикій.. дав спійманому барсукові дуже прихильну оцінку: - Звірюга достойна. У-у, сала на ньому - куди там! (О. Донченко). - Пор. 1. худо́бина.
ТВАРИ́ННИЙ, ТВАРИ́НЯЧИЙ, ЖИВОТИ́ННИЙрозм.; ЗВІРИ́НИЙ, ЗВІРЯ́ЧИЙ. Тваринний світ; Тваринний планктон; Його пронизує жах. Дикий, тваринний страх перед отією, п’ятою зустріччю (А. Дімаров); Він одчув, як ніби наросла на ньому якась твариняча шкура (С. Васильченко); Щось животинне, вовче було в його хижому виду, в хижих очах, в самому апетиті, як він кинувся уплітати баранину та дичину (І. Нечуй-Левицький); Тільки на шостий день, дослідивши тайгову ріку, звірині й мисливські стежки, помітив Глушак вдалині людську постать (О. Довженко); Долівку було наслано дошками, розвішані і розстелені коштовні килими, звірячі шкури, рушниці, шаблі на стінах... (Г. Хоткевич). - Пор. 1. твари́на.
ХУДО́БИНА (одна четверонога сільськогосподарська свійська тварина), СКОТИ́НА, ЖИВОТИ́НАрозм.; ТОВАРЯ́КАрозм.,ТОВАРИ́НАрозм.,ХВІСТрозм. (тільки про велику рогату худобу). Сіромастий кінь.. був худобиною розумною і сумирної вдачі (А. Іщук); Смикнув коня за повід так, що бідна скотина аж стрепенулася (Г. Хоткевич); Животини ховались в ліси та очерети, звір утікав у нори (І. Нечуй-Левицький); Городив [Овдій] огорожу, бо.. по дорозі ганяли колгоспну череду на пашу, то не одна товаряка норовила вскочити на город (Є. Гуцало); Як одчинить було [Олексій] потім двері в стайні та зачне скрізь вичепурювати, то вставляючи товарину котру по правій, а котру по лівій руці, то ласкаві слова до неї говорить (П. Куліш); Тільки пара хвостів осталось(пара товаряк) (М. Номис). - Пор. 1. твари́на.

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тварина́  
родовий тварини́  
давальний тварині́  
знахідний тварину́  
орудний тварино́ю  
місцевий на/у тварині́  
кличний тварино́*