ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).

ПРИЧАЇ́ТИСЯ (ховаючись від когось, постаратися бути непомітним), ПРИТАЇ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИНИ́ШКНУТИ. - Недок.: прича́юватися, чаї́тися, прита́юватися, таї́тися, прищу́люватися. Хо втисся за доктором і причаївся в куточку, звідки вигідніше стежити за кожним рухом тіла й духу Макара Івановича (М. Коцюбинський); Підійшов [Фарлаф] якраз до цієї хати, під якою чаївся Мстислав, і відкинув засуву (Юліан Опільський); В кімнаті було тихо, але Ломицький духом чув, що там хтось притаївся, хтось дише, навіть тихесенько позіхає, затуливши долонею рота (І. Нечуй-Левицький); Прищулилась [Дарка] у вільхах, сидить і хлипає (Леся Українка); Гарик принишк за кущем (М. Трублаїні).

ТАЇ́ТИСЯ (бути непомітним, не виявлятися зовні, існувати в прихованому вигляді), КРИ́ТИСЯ, ПРИХО́ВУВАТИСЯ, ХОВА́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯрозм. - Док.: затаї́тися, прихова́тися, зачаї́тися. Яка могутня сила таїться в слові, мовленому крізь біль душі (Вас. Шевчук); На Романенка з безмежним довір’ям дивилися широко відкриті очі, в глибинах яких крилися важкі, невиплакані сльози (С. Журахович); Знову повторюю: перекладів без жертв не буває. "Точно"! За цим словом приховується небезпека буквальності, або, як кажуть у нас, буквалізму (М. Рильський); Вона догадалась, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин (І. Нечуй-Левицький); Її брови звисали чорними грозами над самими повіками. Під ними мигтіли очі, як вода перед бурею, ждучи блискавок, що чаїлися в хмарах (С. Тудор).

ХОВА́ТИСЯ (поміщатися де-небудь так, щоб інші не могли помітити або знайти), ЗАХО́ВУВАТИСЯрідше,КРИ́ТИСЯ, УКРИВА́ТИСЯ, СХОРОНЯ́ТИСЯ, ХОРОНИ́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ВУВАТИСЯрозм.; ЗАТА́ЮВАТИСЯ, ТАЇ́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯрозм. (перев. зберігаючи непорушність, тишу); ПЕРЕХО́ВУВАТИСЯ, ВИХО́ВУВАТИСЯрозм. (протягом тривалого часу або в різних місцях); ЗАБИВА́ТИСЯ (перев. залазячи кудись). - Док.: схова́тися, захова́тися, скри́тися, схорони́тися, приховатися, укри́тися, затаї́тися, потаї́тися, зачаї́тися, перехова́тися, ви́ховатися, заби́тися. Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості і пітьмі, ховаючись від козачих пікетів (М. Коцюбинський); [Печариця (сам):] Хе-хе-хе! Де б тільки його заховатись?.. А ось: у курінь залізти, в одежу дідову заритись... І не далеко, і не видно, і все чути (Панас Мирний); Після того бою.. старий Мороз із сином По комишах крився (П. Куліш); Наче в твердині якій, я на хуторі в горах укрився (М. Зеров); - Нехай веде нас на те місце, де схоронилися Ворони (І. Франко); Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Н. Рибак); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); Вони злодійкувато прищухли, затаїлись у виноградних кущах за зоною табору (О. Гончар); Під стріхами, в гіллі, в траві таяться птиці (переклад М. Рильського); Підійшов [Фарлаф] якраз до цієї хати, під якою чаївся Мстислав, і відкинув засуву (Ю. Опільський); Три дні Іванко переховувався в лісі за оселищем (А. Хижняк); - Давай тікати. Якщо виховаємося одну ніч - Довбуш піде собі в свої гори й небезпека мине (Г. Хоткевич); Юрко забивається аж під курні вінки цибулі в кутку на жердці (П. Козланюк).