-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив таї́тися, таї́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   таї́мося, таї́мось, таї́мся
2 особа таї́ся, таї́сь таї́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа таї́тимуся, таї́тимусь таї́тимемося, таї́тимемось, таї́тимемся
2 особа таї́тимешся таї́тиметеся, таї́тиметесь
3 особа таї́тиметься таї́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа таю́ся, таю́сь таїмо́ся, таїмо́сь, таї́мся
2 особа таї́шся таїте́ся, таїте́сь
3 особа таї́ться тая́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
таячи́сь*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. таї́вся, таї́всь таї́лися, таї́лись
жін. р. таї́лася, таї́лась
сер. р. таї́лося, таї́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
таї́вшись

Словник синонімів

ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).
ПРИЧАЇ́ТИСЯ (ховаючись від когось, постаратися бути непомітним), ПРИТАЇ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИНИ́ШКНУТИ. - Недок.: прича́юватися, чаї́тися, прита́юватися, таї́тися, прищу́люватися. Хо втисся за доктором і причаївся в куточку, звідки вигідніше стежити за кожним рухом тіла й духу Макара Івановича (М. Коцюбинський); Підійшов [Фарлаф] якраз до цієї хати, під якою чаївся Мстислав, і відкинув засуву (Юліан Опільський); В кімнаті було тихо, але Ломицький духом чув, що там хтось притаївся, хтось дише, навіть тихесенько позіхає, затуливши долонею рота (І. Нечуй-Левицький); Прищулилась [Дарка] у вільхах, сидить і хлипає (Леся Українка); Гарик принишк за кущем (М. Трублаїні).
ТАЇ́ТИСЯ (бути непомітним, не виявлятися зовні, існувати в прихованому вигляді), КРИ́ТИСЯ, ПРИХО́ВУВАТИСЯ, ХОВА́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯрозм. - Док.: затаї́тися, прихова́тися, зачаї́тися. Яка могутня сила таїться в слові, мовленому крізь біль душі (Вас. Шевчук); На Романенка з безмежним довір’ям дивилися широко відкриті очі, в глибинах яких крилися важкі, невиплакані сльози (С. Журахович); Знову повторюю: перекладів без жертв не буває. "Точно"! За цим словом приховується небезпека буквальності, або, як кажуть у нас, буквалізму (М. Рильський); Вона догадалась, що її свекруха недобра і що під її солодкими словами ховається гіркий полин (І. Нечуй-Левицький); Її брови звисали чорними грозами над самими повіками. Під ними мигтіли очі, як вода перед бурею, ждучи блискавок, що чаїлися в хмарах (С. Тудор).
ХОВА́ТИСЯ (поміщатися де-небудь так, щоб інші не могли помітити або знайти), ЗАХО́ВУВАТИСЯрідше,КРИ́ТИСЯ, УКРИВА́ТИСЯ, СХОРОНЯ́ТИСЯ, ХОРОНИ́ТИСЯрозм.,ПРИХО́ВУВАТИСЯрозм.; ЗАТА́ЮВАТИСЯ, ТАЇ́ТИСЯ, ЧАЇ́ТИСЯрозм. (перев. зберігаючи непорушність, тишу); ПЕРЕХО́ВУВАТИСЯ, ВИХО́ВУВАТИСЯрозм. (протягом тривалого часу або в різних місцях); ЗАБИВА́ТИСЯ (перев. залазячи кудись). - Док.: схова́тися, захова́тися, скри́тися, схорони́тися, приховатися, укри́тися, затаї́тися, потаї́тися, зачаї́тися, перехова́тися, ви́ховатися, заби́тися. Два дні і дві ночі сиділи вони тут у вогкості і пітьмі, ховаючись від козачих пікетів (М. Коцюбинський); [Печариця (сам):] Хе-хе-хе! Де б тільки його заховатись?.. А ось: у курінь залізти, в одежу дідову заритись... І не далеко, і не видно, і все чути (Панас Мирний); Після того бою.. старий Мороз із сином По комишах крився (П. Куліш); Наче в твердині якій, я на хуторі в горах укрився (М. Зеров); - Нехай веде нас на те місце, де схоронилися Ворони (І. Франко); Татари їхали швидко, без лементу і гамору. Вдень вони хоронились у вибалках і очеретах (Н. Рибак); З концтабору хлопцеві якось пощастило вислизнути (І. Волошин); Вони злодійкувато прищухли, затаїлись у виноградних кущах за зоною табору (О. Гончар); Під стріхами, в гіллі, в траві таяться птиці (переклад М. Рильського); Підійшов [Фарлаф] якраз до цієї хати, під якою чаївся Мстислав, і відкинув засуву (Ю. Опільський); Три дні Іванко переховувався в лісі за оселищем (А. Хижняк); - Давай тікати. Якщо виховаємося одну ніч - Довбуш піде собі в свої гори й небезпека мине (Г. Хоткевич); Юрко забивається аж під курні вінки цибулі в кутку на жердці (П. Козланюк).