ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).

ПРИХО́ВУВАТИ (робити щось менш помітним, не зовсім виразним), ХОВА́ТИ, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, СКРАДА́ТИ, СКРИВА́ТИ розм., ПІДКРАША́ТИрозм. - Док.: приховати, схова́ти, захова́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, скри́ти, підкра́си́ти. Буйна зелень хоч трохи.. приховувала од людських очей страшенні людські злидні (А. Головко); Матрос знову зневажливо свище. Але цей свист - чуєте? - має в собі мало певності. Він ховає страх і тамує дрижу (Ю. Яновський); Густий дубовий ліс по лівім боці Зборова.. цілком заховував і забезпечував підхід і зосередження козацької кінноти (Я. Качура); Не спали й повстанці, зайшли вони, збоку забігли, зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока. Ну-те, держіться, ляхи, забувайте назад всі дороги! (П. Тичина); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); Цю противну машкару багатозначності і глибокодумності на обличчі, що прикривала порожнечу в голові, Борисенко уже навчився розпізнавати (М. Стельмах); Небозвід видався тісним і, немов величезний капелюх, насунений на чоло, змінював, маскував фізіономію міста (І. Франко); Спадали вечірні сутінки, які скрадали силуети вершників (П. Панч); А на плечах мав поводар З олтаря покров барвистий, Що служив за плащ у нього І скривав ножі й пістолі (переклад Лесі Українки).

ТАЇ́ТИ (перев. зі сл. в собі - мати, містити в собі щось зовні непомітне або ще не виявлене), КРИ́ТИ[В СОБІ́], ХОВА́ТИ, ВИХОВУВАТИ, ВИХОВУВАТИСЯ. Нетлінним ввійшло "Слово о полку Ігоревім" в золоту скарбницю людства, бо таїть воно неув’ядної краси поетичні образи, бо вчить нас любити Вітчизну і її синів (М. Рильський); Віками текла вода в цих берегах, і ніхто не думав, що вона таїть в собі таку силу (В. Кучер); Боїться [Храпков] тим внутрішнім острахом, який криє в собі підсвідоме визнання пересічності своєї особи в порівнянні з Мухтаровим (І. Ле); Небо завжди манило його. Манило не тим, що бачив, а таїною, яку ховало в собі (Ю. Мушкетик).