-1-
іменник чоловічого роду, істота
(лицемір)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний тартю́ф тартю́фи
родовий тартю́фа тартю́фів
давальний тартю́фові, тартю́фу тартю́фам
знахідний тартю́фа тартю́фів
орудний тартю́фом тартю́фами
місцевий на/у тартю́фові, тартю́фі на/у тартю́фах
кличний тартю́фе тартю́фи

Словник синонімів

ЛИЦЕМІ́Р (лицемірна, нещира людина), ДВОРУ́ШНИК, ОБЛУ́ДНИК, КРУТІ́Й, ФАРИСЕ́Йкнижн.,ТАРТЮ́Фкнижн.,ОБЛУ́ДАрозм.,ЛИЦЕДІ́Йзаст.;КРИВОПРИСЯ́ЖНИК (той, хто фальшиво присягав), ЄЗУЇ́Т (про особливо підступну, підлу, лицемірну людину); АКТО́Ррозм.,АРТИ́СТрозм.,КОМЕДІА́НТ[КУМЕДІА́НТрозм.]ірон. (той, хто вміє удавати з себе не того, ким він є насправді); УДАВА́ЛЬНИК (той, хто удає що-небудь); ОШУКА́НЕЦЬ (той, хто обманув або обманює кого-небудь). Писав він [Т. Шевченко] і про царів,.. показував їх у всій їх потворній та огидній наготі - розпусниками, душогубцями та лицемірами (З. Тулуб); Оті всякі пузатенькі демократи - облудники. Дурили й дурять просту, наївну людину (О. Ковінька); - Ти думаєш, я люблю отих крутіїв, боягузів,пристосовників? (Н. Рибак); - Де він пропадав, облуда кручений, не знаю (І. Цюпа); Знайшлися такі пастирі, які вже почали вірою і правдою служити новому богові, перейшли на православ’я, яко непотребні лицедії від однієї ролі до другої (М. Ю. Тарновський); На згадку людям прийшов старий шабай - висватать, підхвалить, підмогоричить, обдурить в торгу - на те здатний. Кривоприсяжник, манисвіт (К. Гордієнко); Яким же треба бути єзуїтом, щоб однією рукою підписувати закони, а другою інструкції, котрі скасовують ті закони? (В. Канівець); [Монтаньяр:] Та годі вже базікання того! .. Які актори всі ви, жірондисти! (Леся Українка); Микола Павлович припав до спинки фотеля і вперше на своєму віку заплакав. - Комедіант! - тупнула з досадою ногою Ганна Михайлівна (Л. Яновська); Даремними були Іванові побоювання про те, що .. різним завам пощастить підмазати ревізію. Не пощастило. Закінчилась ревізія - закінчилось і панування злодюг та ошуканців (Ю. Збанацький). - Пор. 2. святе́нник.
СВЯТЕ́ННИК (удавано побожна, лицемірно доброчесна людина), ХАНЖА́, СВЯТО́ША, ФАРИСЕ́Й, СВЯТЕ́ЦЬрідше, ТАРТЮ́Фрідше.- Не говори, братіку, про мої нічні походеньки. А то оці старі панотченьки - святенники великі (П. Колесник); Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали (І. Муратов); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в Київську лавру (В. Собко); О, кождий тихий усміх Фарисея для мене гірш од скорпіона злого (Леся Українка); - Світ ся валить, любенькі, - ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (П. Козланюк); [Галіма:] Сватаєте дочку, а залицяєтеся до матері? Ах ви ж тартюф!.. (В. Самійленко). - Пор. лицемі́р.