таранчений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний тара́нчений тара́нчена тара́нчене тара́нчені
родовий тара́нченого тара́нченої тара́нченого тара́нчених
давальний тара́нченому тара́нченій тара́нченому тара́нченим
знахідний тара́нчений, тара́нченого тара́нчену тара́нчене тара́нчені, тара́нчених
орудний тара́нченим тара́нченою тара́нченим тара́нченими
місцевий на/у тара́нченому, тара́нченім на/у тара́нченій на/у тара́нченому, тара́нченім на/у тара́нчених