таранкуватий 1 значення

-1-
прикметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний таранкува́тий таранкува́та таранкува́те таранкува́ті
родовий таранкува́того таранкува́тої таранкува́того таранкува́тих
давальний таранкува́тому таранкува́тій таранкува́тому таранкува́тим
знахідний таранкува́тий таранкува́ту таранкува́те таранкува́ті
орудний таранкува́тим таранкува́тою таранкува́тим таранкува́тими
місцевий на/у таранкува́тому, таранкува́тім на/у таранкува́тій на/у таранкува́тому, таранкува́тім на/у таранкува́тих

Словник синонімів

ВІСПУВА́ТИЙ (з шрамами, ямками на шкірі після віспи),ПОВІСПО́ВАНИЙ, РЯБИ́Й, ПОДЗЬО́БАНИЙ ВІ́СПОЮ[ПОДЗЮ́БАНИЙ ВІ́СПОЮ], ТАРАНКУВА́ТИЙрозм., ДЗЮБА́ТИЙрозм.У Гречаного віспувате обличчя - ніби соняшник, з якого меткі горобці поспивали насіння (Є. Гуцало); Вона, повіспована, не зманить чоловіка, а борщ добре вміє варити (І. Ле); Та й радів же рябий парубок! Обнімав усіх (Марко Вовчок); Подзьобане віспою бородате обличчя осміхалося (М. Коцюбинський); Таранкувате лице мов ще дужче порябіло (Панас Мирний); За хвилину у двері всунулась пелехата голова з дзюбатим обличчям (М. Коцюбинський).