-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив тараба́нити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   тараба́ньмо
2 особа тараба́нь тараба́ньте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа тараба́нитиму тараба́нитимемо, тараба́нитимем
2 особа тараба́нитимеш тараба́нитимете
3 особа тараба́нитиме тараба́нитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа тараба́ню тараба́нимо, тараба́ним
2 особа тараба́ниш тараба́ните
3 особа тараба́нить тараба́нять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
тараба́нячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. тараба́нив тараба́нили
жін. р. тараба́нила
сер. р. тараба́нило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
тараба́нивши

Словник синонімів

ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИна чому й без додатка;МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИбез додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИщо, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИна чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИна чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИрозм., ШКВА́РИТИрозм., НАШКВА́РЮВАТИрозм.,РІ́ЗАТИрозм.,НАРІ́ЗУВАТИ[НАРІЗА́ТИ]розм. (на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИрозм., БРЕНЬКОТА́ТИпідсил. розм.,БРЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,БРИ́НЬКАТИрозм.,БРИНЬЧА́ТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИрозм.,ТРИ́НЬКАТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИрозм.,БАРАБА́НИТИрозм. (на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ[ТИРЛИ́КАТИ]ірон., зневажл. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИірон., ПІЛІ́КАТИірон., ТІЛІ́КАТИірон. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів’я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); [Острожин:] Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає [стара] з Шопена (М. Коцюбинський); - Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали [приятелі] в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); - Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); [Катерина:] А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала [Марія Іванівна] на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." - подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); [Товстоліс:] У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).
СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИпідсил.,СТУКОТІ́ТИ підсил.,ГРЮ́КАТИ підсил.,ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИрозм.,ТУТУ́КАТИ підсил. розм.,ТЮ́КАТИрозм., КО́ВТАТИдіал.;ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИрозм.,БУБОНІ́ТИрозм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИпідсил. розм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИпідсил. розм., ГЕ́ПАТИрозм.,БА́ХКАТИрозм.,БА́ХАТИрідше, БАБА́ХКАТИрозм.,БАБА́ХАТИрідше, ГА́ХКАТИрозм.,ГАМСЕЛИ́ТИфам.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм., ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИрозм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.
СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИпідсил., СТУКОТІ́ТИпідсил., ГРЮ́КАТИпідсил., ГУ́ПАТИпідсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИрозм.,ТУРГОТІ́ТИрозм. (стукати часто). - Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського - нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він - хтось турготить у віконце (О. Стороженко).
ТОРОХТІ́ТИрозм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТРІЩА́ТИрозм.,ТРІСКОТАТИ[ТРІСКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТЕРКОТА́ТИ[ТЕРКОТІ́ТИ] розм.,ЦОКОТА́ТИ[ЦОКОТІ́ТИ]розм.,ТАРАБА́НИТИрозм., ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]розм., ДРІБОТА́ТИ[ДРІБОТІ́ТИ]розм., СИ́ПАТИрозм., СТРОЧИ́ТИрозм.,СТРЕКОТА́ТИ[СТРЕКОТІ́ТИ]розм., СОКОТА́ТИ[СОКОТІТИ] розм.,СКРЕКОТАТИ[СКРЕКОТІТИ]розм.,СКРЕГОТАТИ[СКРЕГОТІ́ТИ]розм., СОКОРИ́ТИрозм.;ДЖЕРҐОТА́ТИ[ДЖЕРҐОТІ́ТИ]розм., ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ]розм.,ШВАРҐОТА́ТИ[ШВАРҐОТІ́ТИ]розм., ШВАРКОТА́ТИ[ШВАРКОТІ́ТИ]розм., ЦВЕ́НЬКАТИрозм. (нерозбірливо); ПОРОЩА́ТИрозм., ПОРОЩИ́ТИрозм., (перев. сердито); ЩЕБЕТА́ТИрозм.,ЦВІРІ́НЬКАТИрозм.,ЦВІРІНЧА́ТИрозм. (перев. про жінок і дітей); ЛЯЩА́ТИрозм.,ЛЯСКОТА́ТИ[ЛЯСКОТІ́ТИ]підсил. розм. (дуже голосно). - А Пріська вже не мовчала й торохтіла: - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами - так і потягне (Б. Грінченко); - І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. - Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко); - Що, бив би? Може, битимеш?! Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний); Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко); Іноді присідала до неї Настя, вона цокотіла безупинку (С. Тудор); - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (І. Нечуй-Левицький); [Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз); - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема, хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Маруся вертілась, сипала свої зауваження (Ірина Вільде); Бабуся вміє розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у долину і строчить, і строчить... (Ю. Збанацький); Дівчата в білих свитках стрекочуть, як сороки-білобоки проти місяця (С. Васильченко); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (М. Кропивницький); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (І. Муратов); Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний); - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка (Григорій Тютюнник); Дівчатка і почали вбиратись.. Джерґочуть біля мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок); Солдати, з широкими багнетами на рушницях, оточували їх, щось сердито джерґотіли (П. Панч); Усе кудись поспішали [паничі] та поміж себе джеркотали й сміялись (Д. Мордовець); - Чи думаєте - медицина така складна річ? - джеркотіла без угаву Нонна (Ю. Збанацький); - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (І. Нечуй-Левицький); Що вони говорять, того ми не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (І. Франко); - Чуєш? - шепнув Шаров, - німці цвенькають (В. Минко); Увійшов [Нечипір] у цвинтар, аж дітвори, дітвори... видимо, невидимо! ..Щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить, - Фіндюрко, ящірко, брехухо! (І. Котляревський); Дві сусідки й дружина філософа щебетали про щось своє - інтимно хвилююче, парфумне (А. Крижанівський); Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); Настуся вже он далеко побігла з дівчатками, і цвірінчать, як горобенята, на всю вулицю... (О. Копиленко); Десь уже на селі сухо і різко лящать голоси (Дніпрова Чайка); Коли гості вже порозходились і біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна, примчала Лариса (Я. Баш). - Пор. 1. базі́кати.