ГРА́ТИ (на чому, на що, у що й без додатка - відтворювати що-небудь на музичному інструменті - про людину; що, чого, з кого - відтворювати якийсь музичний твір; володіти музичним інструментом), ВИГРАВА́ТИна чому й без додатка;МУЗИ́ЧИТИ, МУЗИКУВА́ТИбез додатка (перев. для розваги); ВИКО́НУВАТИщо, з кого (певний музичний твір для слухачів); НАГРАВА́ТИна чому, що, чого й без додатка (тихо або одноманітно, недбало); ЦИГИ́КАТИна чому й без додатка, розм. (невміло, одноманітно); ТНУ́ТИ, ТЯ́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ЗАТИНА́ТИрозм., ШКВА́РИТИрозм., НАШКВА́РЮВАТИрозм.,РІ́ЗАТИрозм.,НАРІ́ЗУВАТИ[НАРІЗА́ТИ]розм. (на чому, що, чого й без додатка - перев. швидко, із запалом); БРЕ́НЬКАТИрозм., БРЕНЬКОТА́ТИпідсил. розм.,БРЕНЬКОТІ́ТИпідсил. розм.,БРИ́НЬКАТИрозм.,БРИНЬЧА́ТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на струнному щипковому інструменті, на роялі тощо); ТРИНДИ́КАТИрозм.,ТРИ́НЬКАТИрозм. (на чому й без додатка - невміло або недбало - на щипковому інструменті); ТАРАБА́НИТИрозм.,БАРАБА́НИТИрозм. (на чому й без додатка - невміло й голосно, перев. на роялі, піаніно); ТЕРЛИ́КАТИ[ТИРЛИ́КАТИ]ірон., зневажл. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому інструменті, гармонії тощо); ПИЛЯ́ТИірон., ПІЛІ́КАТИірон., ТІЛІ́КАТИірон. (на чому й без додатка - невміло, перев. на смичковому або щипковому інструменті). Сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандурі грає-виграває (дума); Коли почав орать, так у сопілку не грать (прислів’я); Ще малим хлопцем він зробив маленьку скрипочку й сам вивчився грати козачка (І. Нечуй-Левицький); [Острожин:] Ви певне граєте новітніх композиторів? (Леся Українка); Дуже гарно грає [стара] з Шопена (М. Коцюбинський); - Я трохи граю (І. Нечуй-Левицький); Запорожець, підгорнувши ноги, виграє на бандурі (О. Стороженко); Грали [приятелі] в преферанс, часом і музичили собі (Іван Іванович непогано грав на скрипці) (М. Рильський); Найкращі майстри не тільки художньо виконували відомі думи та пісні, але й самі складали їх (З. Тулуб); - Ви ж чули, як він Шопена виконував, скільки вклав душі! (О. Гончар); Онися.. награвала на гітарі якийсь романс (І. Нечуй-Левицький); Баяніст награє польки (А. Головко); Дід Корнійко цигикав та й цигикав на облізлій скрипочці, не знаючи впину, не чуючи втоми (Ю. Яновський); А в коршмі так ріжуть шпарко, на цимбалах тнуть цигани (П. Грабовський); Витинають троїсті веселої-веселої (В. Речмедін); Бандура горлиці бриньчала, Сопілка зуба затинала (І. Котляревський); [Катерина:] А цей ваш друг добре шкварить на гітарі! (О. Корнійчук); Нашкварювати на гармоні; Парубок, зсунувши набік картуза, нарізував на гармонії гопака (Г. Коцюба); Невміло бренькала [Марія Іванівна] на гітарі (Є. Кравченко); Та на цей раз, ненароком загравши, бриньчав Мамай сумно (О. Ільченко); "Гришка триндикає..." - подумав Гандзюк. Справді, на Василевій балалайці - усі знали - грав сьогодні найменший брат його (Г. Косинка); Він увесь вечір тарабанив полечки, вальси.. на розладнаному піаніно (Л. Первомайський); [Товстоліс:] У мене хворі. А він цілі дні барабанив на роялі (І. Кочерга); Сам я трошки терликав на скрипці (М. Кропивницький); Кривобокий скрипаль щось пиляв на скрипці, а його партнер акомпанував йому на старому розбитому роялі (П. Колесник); Платон.. пілікає на скрипці, Ліда сміється (О. Корнійчук); Бубонові підспівувала.. балалайка: вона тілікала тонким голосом і, здавалося, не в силі була заглушити голосні удари бубна (Г. Косинка).

СТУ́КАТИ (ударяючи по чому-небудь, утворювати короткі уривчасті звуки, стукіт), БИ́ТИ, СТУКОТА́ТИпідсил.,СТУКОТІ́ТИ підсил.,ГРЮ́КАТИ підсил.,ЦЮ́КАТИ, ТУ́КАТИрозм.,ТУТУ́КАТИ підсил. розм.,ТЮ́КАТИрозм., КО́ВТАТИдіал.;ПОСТУ́КУВАТИ, ВИСТУ́КУВАТИ, ПРИСТУ́КУВАТИ (стукати розмірено або час від часу); ПРОСТУ́КУВАТИ (розміреним стуком перевіряти, досліджувати щось); БУБНИ́ТИрозм.,БУБОНІ́ТИрозм. (дрібно); ТОРОХТІ́ТИ, КАЛАТА́ТИ, БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИпідсил. розм.,ТОКОТА́ТИ[ТОКОТІ́ТИ] діал. (часто й гучно стукати); ГУ́ПАТИ, ГУПОТІ́ТИпідсил. розм., ГЕ́ПАТИрозм.,БА́ХКАТИрозм.,БА́ХАТИрідше, БАБА́ХКАТИрозм.,БАБА́ХАТИрідше, ГА́ХКАТИрозм.,ГАМСЕЛИ́ТИфам.,ТРА́ХКАТИрозм.,ТРАХКОТІ́ТИпідсил. розм.,ТАРА́ХКАТИрозм.,ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]підсил. розм., ТОРО́ХКАТИрозм.,ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм. (стукати з великою силою); СТУГОНІ́ТИрозм. (безперервно з великою силою); ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ] (видаючи глухі звуки); ЦО́КАТИ (чимсь металевим). - Док.: посту́кати, сту́кнути, постукоті́ти, грю́кнути, цю́кнути, ту́кнути, тю́кнути, ви́стукати, пристукнути, просту́кати, гу́пнути, ге́пнути, ба́хнути, баба́хнути, га́хнути, тра́хнути, тара́хнути, торо́хнути, цокнути. Скільки раз намагався [єпископ] перервати ту мову і стукав патерицею об землю (Леся Українка); Бити в рейку, скликаючи на обід; - Чи ти швидко перестанеш стукотіти та бряжчати? (І. Нечуй-Левицький); - Ти пустопорожній фантазер! - рикнув Гризота, грюкаючи кулаком по столу (В. Речмедін); Дятли ще дужче тукать взялися (П. Тичина); Ремиґали корови, важко дихали та нечасто постукували ногами об короби чи ясла (Г. Епік); На рейках колеса вистукують дзвінко (І. Муратов); Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (П. Козланюк); Десь калатав у клепачку, скілько було сили, сторож (С. Васильченко); У шибки барабанив дощ (В. Гжицький); По токах гупають ціпи (О. Гончар); Молот гепає, сокира цюкає, а прядка хурчить (П. Панч); Об гарячі жерстяні дахи торохкали каштани, підплигували, як на жаровні, і падали на бруківку (Григорій Тютюнник); Стугонів, вицокував, мчав по рейках поїзд, гойдались вагони, заколисуючи бійців (І. Цюпа); Хвиля від хвилі лопотіли грубі дощові краплі в вікно (І. Франко). - Пор. 1. би́ти, 1. торохті́ти.

СТУ́КАТИ (ударяючи в двері, вікно, давати знати про свій прихід, проситися зайти), СТУ́КАТИСЯ, СТУКОТА́ТИпідсил., СТУКОТІ́ТИпідсил., ГРЮ́КАТИпідсил., ГУ́ПАТИпідсил.; БАРАБА́НИТИ, ТАРАБА́НИТИрозм.,ТУРГОТІ́ТИрозм. (стукати часто). - Док.: посту́кати, сту́кнути, посту́катися, грю́кнути, гу́пнути. Прийшли в село вночі. Стукаємо в палац Любомирського - нас не пускають (І. Нечуй-Левицький); Отець Миколай.. завзято котиться до хати, не стукаючись, рве на себе двері (М. Стельмах); Хтось щосили почав грюкати внизу в двері (О. Донченко); Сьогодні він спинявся біля кожного двору, гупав кийком у ворота (І. Багмут); Може, справді хто під вікном ходить, немов у шибку барабанить? (І. Цюпа); У хвіртку, закладену на засув, тарабанить хтось з вулиці (Ю. Смолич); Раз уночі чує він - хтось турготить у віконце (О. Стороженко).

ТОРОХТІ́ТИрозм. (швидко, скоромовкою і перев. голосно говорити, розмовляти), ТОРОХКОТА́ТИ[ТОРОХКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТРІЩА́ТИрозм.,ТРІСКОТАТИ[ТРІСКОТІ́ТИ]підсил. розм.,ТЕРКОТА́ТИ[ТЕРКОТІ́ТИ] розм.,ЦОКОТА́ТИ[ЦОКОТІ́ТИ]розм.,ТАРАБА́НИТИрозм., ТАРАХКОТА́ТИ[ТАРАХКОТІ́ТИ]розм., ДРІБОТА́ТИ[ДРІБОТІ́ТИ]розм., СИ́ПАТИрозм., СТРОЧИ́ТИрозм.,СТРЕКОТА́ТИ[СТРЕКОТІ́ТИ]розм., СОКОТА́ТИ[СОКОТІТИ] розм.,СКРЕКОТАТИ[СКРЕКОТІТИ]розм.,СКРЕГОТАТИ[СКРЕГОТІ́ТИ]розм., СОКОРИ́ТИрозм.;ДЖЕРҐОТА́ТИ[ДЖЕРҐОТІ́ТИ]розм., ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ]розм.,ШВАРҐОТА́ТИ[ШВАРҐОТІ́ТИ]розм., ШВАРКОТА́ТИ[ШВАРКОТІ́ТИ]розм., ЦВЕ́НЬКАТИрозм. (нерозбірливо); ПОРОЩА́ТИрозм., ПОРОЩИ́ТИрозм., (перев. сердито); ЩЕБЕТА́ТИрозм.,ЦВІРІ́НЬКАТИрозм.,ЦВІРІНЧА́ТИрозм. (перев. про жінок і дітей); ЛЯЩА́ТИрозм.,ЛЯСКОТА́ТИ[ЛЯСКОТІ́ТИ]підсил. розм. (дуже голосно). - А Пріська вже не мовчала й торохтіла: - Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Тільки кинеш торбу з пирогами - так і потягне (Б. Грінченко); - І тіточко, і голубочко, пошийте мені щоякнайшвидше.. - Та не тріщи, сороко, бачиш, скілько роботи (Грицько Григоренко); - Що, бив би? Може, битимеш?! Малі руки... руки не виросли! - тріскотала вона, соваючись на місці (Панас Мирний); Горпина шепнула до неї: - Дай спокій, сестрице! Мама все мусять теркотати (І. Франко); Іноді присідала до неї Настя, вона цокотіла безупинку (С. Тудор); - Добра баба в хаті, як добра квочка: вона і дітей доглядить, і курчата добре висидить, і курчата добре вилупить, - тарабанила сваха, заплутуючись у думках (І. Нечуй-Левицький); [Людмила:] Тарахкотить... Тарахкотить... Ледве розтовмачила їй (З. Мороз); - Кажу тобі, - витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема, хоч в домовину лягай, - дріботів дід Грицай (І. Нечуй-Левицький); Маруся вертілась, сипала свої зауваження (Ірина Вільде); Бабуся вміє розповідати. Рукою підперла щоку, дивиться кудись у долину і строчить, і строчить... (Ю. Збанацький); Дівчата в білих свитках стрекочуть, як сороки-білобоки проти місяця (С. Васильченко); [Явдоха:] Вбігла Христя Ревенкова, Василина Шкаренкова і почали сокотати, мов ті сороки (М. Кропивницький); Тишу порушувало двоє: Вінцусиха, що скрекотіла, як сорока, то тут, то там, і п’яний Яшка Смолюк (І. Муратов); Панійки скреготять, як ті сороки (Панас Мирний); - Заспокойся, Прокошо, не гарячись, - сокорить біля нього Одарка (Григорій Тютюнник); Дівчатка і почали вбиратись.. Джерґочуть біля мене, а мені вже так жалко, що й словечка не скажу (Марко Вовчок); Солдати, з широкими багнетами на рушницях, оточували їх, щось сердито джерґотіли (П. Панч); Усе кудись поспішали [паничі] та поміж себе джеркотали й сміялись (Д. Мордовець); - Чи думаєте - медицина така складна річ? - джеркотіла без угаву Нонна (Ю. Збанацький); - Тут заїжджав до директора наш пан, та як почали шварґотіти, та як почали кричати та змагатись, та трохи не побились (І. Нечуй-Левицький); Що вони говорять, того ми не знаємо, бо по-німецьки шваркочуть (І. Франко); - Чуєш? - шепнув Шаров, - німці цвенькають (В. Минко); Увійшов [Нечипір] у цвинтар, аж дітвори, дітвори... видимо, невидимо! ..Щебечуть, як тії циганчата, та лящать, кричать, порощать (Г. Квітка-Основ’яненко); - Мовчать, прескверна пащекухо, - Юнона злобно порощить, - Фіндюрко, ящірко, брехухо! (І. Котляревський); Дві сусідки й дружина філософа щебетали про щось своє - інтимно хвилююче, парфумне (А. Крижанівський); Шмигали під руки з стиглою морквою малі татарчата й цвірінькали, мов горобці (М. Коцюбинський); Настуся вже он далеко побігла з дівчатками, і цвірінчать, як горобенята, на всю вулицю... (О. Копиленко); Десь уже на селі сухо і різко лящать голоси (Дніпрова Чайка); Коли гості вже порозходились і біля Луківни ляскотіла лише Крихточка та журно квоктала Килина Макарівна, примчала Лариса (Я. Баш). - Пор. 1. базі́кати.