тапча́н
1
іменник чоловічого роду
| відмінок | однина | множина |
| називний | тапча́н | тапчани́ |
| родовий | тапчана́ | тапчані́в |
| давальний | тапчану́, тапчано́ві | тапчана́м |
| знахідний | тапча́н | тапчани́ |
| орудний | тапчано́м | тапчана́ми |
| місцевий | на/у тапчані́ | на/у тапчана́х |
| кличний | тапча́не* | тапчани́* |
ЛІ́ЖКО (меблі для лежання), ЛІЖНИ́ЦЯ заст.; КО́ЙКА (підвісна постіль із парусини на пароплаві); ТАПЧА́Н, ЛЕЖА́К (дерев’яне ліжко без спинок перев. на відкритому повітрі, на пляжі). Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок (О. Гончар); Прибіг [воєвода] до світлиці, упав до ліжниці, Відкинув запони рукою (М. Старицький); Каюту застелено килимом, .. блакитний газ повис на люстрі, високе ліжко виглядає затишно - справжня койка (Ю. Яновський); Стара, сивоволоса, висохла жінка лежить на тапчані і широко розкритими очима якось байдуже дивиться в задимлене небо (Ф. Малицький); Замість канапи стояв довгий цератовий лежак, перед ним величався на одній ніжці полірований стіл і кілька крісел (Н. Кобринська). - Пор. по́стіль.