-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | танцюри́ст | танцюри́сти |
родовий | танцюри́ста | танцюри́стів |
давальний | танцюри́стові, танцюри́сту | танцюри́стам |
знахідний | танцюри́ста | танцюри́стів |
орудний | танцюри́стом | танцюри́стами |
місцевий | на/у танцюри́стові, танцюри́сті | на/у танцюри́стах |
кличний | танцюри́сте | танцюри́сти |
Словник синонімів
ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже - другий (М. Томчаній); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки (З. Тулуб); Цвіли сади, і стояла золота курява, збита танцювальниками (В. Яворівський); В товаристві [пан Цяпцяланський] дуже милий, особливо при дамах, добрий танечник (І. Франко); Кобза не договорив, бо пари танцюрів увійшли в залу, і він знову витріщився на молоду (О. Стороженко); Земля стугонить під важким, тактованим гупанням сільських танцюр, що вибивають гопака (І. Франко).