-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
(танцюрист, танцюристка) [розм., рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний танцю́ра танцю́ри
родовий танцю́ри танцю́р
давальний танцю́рі танцю́рам
знахідний танцю́ру танцю́р
орудний танцю́рою танцю́рами
місцевий на/у танцю́рі на/у танцю́рах
кличний танцю́ро танцю́ри

Словник синонімів

ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИКрозм., ТАНЕ́ЧНИКзаст., ТАНЦЮ́Рзаст., ТАНЦЮ́РАзаст., ГАРЦІВНИ́Кдіал.Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже - другий (М. Томчаній); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки (З. Тулуб); Цвіли сади, і стояла золота курява, збита танцювальниками (В. Яворівський); В товаристві [пан Цяпцяланський] дуже милий, особливо при дамах, добрий танечник (І. Франко); Кобза не договорив, бо пари танцюрів увійшли в залу, і він знову витріщився на молоду (О. Стороженко); Земля стугонить під важким, тактованим гупанням сільських танцюр, що вибивають гопака (І. Франко).