-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | танцю́ра | танцю́ри |
родовий | танцю́ри | танцю́р |
давальний | танцю́рі | танцю́рам |
знахідний | танцю́ру | танцю́р |
орудний | танцю́рою | танцю́рами |
місцевий | на/у танцю́рі | на/у танцю́рах |
кличний | танцю́ро | танцю́ри |
Словник синонімів
ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже - другий (М. Томчаній); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки (З. Тулуб); Цвіли сади, і стояла золота курява, збита танцювальниками (В. Яворівський); В товаристві [пан Цяпцяланський] дуже милий, особливо при дамах, добрий танечник (І. Франко); Кобза не договорив, бо пари танцюрів увійшли в залу, і він знову витріщився на молоду (О. Стороженко); Земля стугонить під важким, тактованим гупанням сільських танцюр, що вибивають гопака (І. Франко).