-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | танцюва́льник | танцюва́льники |
| родовий | танцюва́льника | танцюва́льників |
| давальний | танцюва́льникові, танцюва́льнику | танцюва́льникам |
| знахідний | танцюва́льника | танцюва́льників |
| орудний | танцюва́льником | танцюва́льниками |
| місцевий | на/у танцюва́льникові, танцюва́льнику | на/у танцюва́льниках |
| кличний | танцюва́льнику | танцюва́льники |
Словник синонімів
ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже - другий (М. Томчаній); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки (З. Тулуб); Цвіли сади, і стояла золота курява, збита танцювальниками (В. Яворівський); В товаристві [пан Цяпцяланський] дуже милий, особливо при дамах, добрий танечник (І. Франко); Кобза не договорив, бо пари танцюрів увійшли в залу, і він знову витріщився на молоду (О. Стороженко); Земля стугонить під важким, тактованим гупанням сільських танцюр, що вибивають гопака (І. Франко).