ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИрозм.,ЗАПИНЯ́ТИдіал.;ЗАТРИ́МУВАТИіз сл. хода, біг і т. ін.; ПРИПИНЯ́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (на деякий час); СТО́ПОРИТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИ (машини, механізми); ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ (вільний рух, плин чогось). - Док.: зупини́ти, спини́ти, зостанови́ти, запини́ти, затри́мати, припини́ти, притри́мати, приде́ржати, засто́порити, затамува́ти. Аркадій Валеріанович зупиняє на сивому пагорбі свого чистокровця (М. Стельмах); Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський); Йосип зостановлював її, а вона і ухом не веде (Панас Мирний); Їхали [верхівці] швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Леся Українка); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); Той [капітан], нарешті, стопорить машину (коли машина є) чи згортає парус, коли йде під парусом, і правує до берега ближче (О. Гончар); Водій ледве встиг застопорити машину (Ю. Смолич); Нурла затамовував потік вище, одводив його до себе і давав воду свому куткові (М. Коцюбинський).

СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ[ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ[ВТАМО́ВУВАТИ]рідше,ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ[ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ[ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ[ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯз чим,ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,ТЛУМИ́ТИрозм.,ЗАТИСКА́ТИрідше,ЗАТИ́СКУВАТИрідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти[вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти[втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти[вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти[вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́тиіз сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).

УГАМУВА́ТИ[ВГАМУВА́ТИ] (кров), ЗУПИНИ́ТИ, ЗАТАМУВА́ТИ. - Недок.: угамо́вувати[вгамо́вувати], зупиня́ти, тамува́ти, затамо́вувати. - Дивись на хусточку мою. Узористі сліди. Бува поранять у бою, до рани приклади. Вгамує кров гарячий шовк (А. Малишко); Павло з фельдшерами й санітарами зупиняли кров, робили перші перев’язки (В. Кучер); Живемо... Звичайнісінька рана... Ага, друга. Ух, ти! Тамуй кров! Затискуй! (О. Довженко).