таланливїй 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний тала́нливїй тала́нливя тала́нливє тала́нливї
родовий тала́нливйого тала́нливйої тала́нливйого тала́нливїх
давальний тала́нливйому тала́нливїй тала́нливйому тала́нливїм
знахідний тала́нливїй, тала́нливйого тала́нливю тала́нливє тала́нливї, тала́нливїх
орудний тала́нливїм тала́нливйою тала́нливїм тала́нливїми
місцевий на/у тала́нливйому, тала́нливїм на/у тала́нливїй на/у тала́нливйому, тала́нливїм на/у тала́нливїх

Словник синонімів

ЩАСЛИ́ВИЙ (якому сприяє щастя, успіх, удача, якому щастить), УДА́ЧЛИВИЙ, ВЕЗУ́ЧИЙ, ТАЛА́НЛИВИЙрозм.- Може, ми такі щасливі, що той клад знайдемо (Панас Мирний); [Пан Маркел:] Розумний [Кармелюк], хитрий, дужий.. Сміливий, удачливий, співець, поет, можна сказати... (С. Васильченко); - Хіба не везуча я людина?Не висловити бажання, а воно вже справдилося (Ю. Шовкопляс); А та [циганка] йому і почала: "І щасливий, і таланливий, і у щасті, у багатстві поживеш" (Г. Квітка-Основ’яненко).