табуювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | табуюва́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | табую́ймо | |
| 2 особа | табую́й | табую́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | табуюва́тиму | табуюва́тимемо, табуюва́тимем |
| 2 особа | табуюва́тимеш | табуюва́тимете |
| 3 особа | табуюва́тиме | табуюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС | ||
| 1 особа | табую́ю | табую́ємо, табую́єм |
| 2 особа | табую́єш | табую́єте |
| 3 особа | табую́є | табую́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| табую́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | табуюва́в | табуюва́ли |
| жін. р. | табуюва́ла | |
| сер. р. | табуюва́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| табуйо́ваний | ||
| Безособова форма | ||
| табуйо́вано | ||
| Дієприслівник | ||
| табуюва́вши | ||