-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний сі́рий сі́ра сі́ре сі́рі
родовий сі́рого сі́рої сі́рого сі́рих
давальний сі́рому сі́рій сі́рому сі́рим
знахідний сі́рий, сі́рого сі́ру сі́ре сі́рі, сі́рих
орудний сі́рим сі́рою сі́рим сі́рими
місцевий на/у сі́рому, сі́рім на/у сі́рій на/у сі́рому, сі́рім на/у сі́рих

Словник синонімів

БЕЗДА́РНИЙ (створений неталановитою людиною), СІ́РИЙ, УБО́ГИЙпідсил.Для всіх чайних, які тільки є в районі, постачає ці бездарні копії [картина І. Рєпіна "Запорожці"] якийсь халтурник з обласного центру, з упертістю маніяка просуває своє ерзац-мистецтво в маси (О. Гончар); На мій смак - все воно [видання "Рідний край", "Шершень"] сіре, мало цікаве, без широкого світогляду, без темпераменту (М. Коцюбинський); Писака лише переказав.. розмову з художником. Убогим гумором заквітчав він проект художника (Ю. Яновський). - Пор. 1. посере́дній.
БЛІДИ́Й (про колір обличчя, шкіри людини - позбавлений природної свіжості, рум’янцю), БЛІ́ДНИЙзаст.БЕЗКРО́ВНИЙпідсил., БІ́ЛИЙпідсил.,СІ́РИЙпідсил. розм.;ЗЕМЛИ́СТИЙ (сірувато-блідий); ЗЕЛЕ́НИЙпідсил. розм. (хворобливо блідий). Рубець і Книш були як стиглі кавуни.., а Проценко блідий-блідий, аж сірий (Панас Мирний). Його великі, тепер зовсім білі, безкровні уста ще порушувалися (І. Франко); Обличчя невільників землисті й виснажені (З. Тулуб); Настала ніч. У келії Марін Вже ждав мене. Блідий був, аж зелений (І. Франко). - Пор. зблі́длий.
ВОВК (хижий звір), СІРОМА́НЕЦЬ, СІ́РИЙ. - Як тільки смеркне, то де тільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І. Нечуй-Левицький); Обложили сіроманця.. Можна й зараз виїжджати на полювання (М. Стельмах); Попер, як сірий корову (приказка).
НЕВИРА́ЗНИЙ (про думки або мову людини, про саму людину чи колектив, про мистецькі та наукові твори і т. ін. - позбавлений своєрідності й виразності, без живих, яскравих, індивідуальних рис), БЕЗБА́РВНИЙ, БЛІДИ́Й, СІ́РИЙ, БЕЗЖИ́ВНИЙ, НЕЖИВИ́Й, БЕЗКРО́ВНИЙ (про художній твір, літературного героя тощо - не наповнений конкретним життям); БЕЗПЛО́ТНИЙзаст. (перев. про художній образ); СУХИ́Й (про мову, стиль і т. ін. - без емоційних подробиць, неяскравий). Дотеперішнє товариство іменіЛеонтовича було організацією досить невиразною (В. Еллан); Панасик справді був такий невиразний серед усього колективу, що навіть Кривохацькі в порівнянні з ним були яскравими індивідуумами (Ю. Збанацький); Газета використала мій допис для порожнього, безбарвного фейлетону (С. Васильченко); Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде (М. Коцюбинський); - В нас тут колектив зовсім не сірий, більшість ветерани (О. Гончар); Кому потрібні неживі слова? Кого вони запалять перед боєм? (Л. Первомайський); Індивідуаліст - творець лише з власної крові.. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан); Писали вони свої власні роботи суконною, безбарвною, сухою мовою (М. Рильський). - Пор. 3. буде́нний.
НЕОСВІ́ЧЕНИЙ (який не здобув освіти), НЕВЧЕ́НИЙ, НЕОДУКО́ВАНИЙзаст.; МАЛОГРА́МОТНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙпідсил.,БЕЗГРА́МОТНИЙпідсил. (який погано розбирається в якій-небудь галузі знань); НЕІНТЕЛІГЕ́НТНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, НЕРОЗВИ́НЕНИЙ[НЕРОЗВИ́НУТИЙ], СІ́РИЙпідсил.,ТЕ́МНИЙпідсил.,РЕ́ПАНИЙзневажл. (неосвічений, з недостатнім культурним та інтелектуальним розвитком). [Тарас:] Соня - гарна дівчина, але зовсім неосвічена, зовсім мало вчилась і читала (Б. Грінченко); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! (М. Коцюбинський); Технічно малограмотна людина; [Омелько:] А справді, і я знав її [загадку]. [Іван:] Та справді ж, справді у решеті дірки! Ех, ви, неграмотні! Ану вгадайте другу! (М. Кропивницький); Це припустити могла б людина абсолютно безграмотна (В. Еллан); Жінка його не сподобалась мені: неінтелігентна, нецікава (М. Коцюбинський); Боже, які ми ще некультурні (М. Коцюбинський); - Підеш, серце, за такого сірого та репаного мужика, як і твій батько (І. Нечуй-Левицький); Колись.. русалки були.. - Забобони темних людей, Бабарихо, - суворо сказав Пронька (О. Донченко). - Пор. неви́хований, неписьме́нний.
СІ́РИЙ (колір, середній між білим і чорним), ПОПЕЛЯ́СТИЙ, ПО́ПІЛЬНИЙ, ПОПЕЛЬНА́СТИЙрідше, ПОПЕЛА́СТИЙрідше, ДИМЧА́СТИЙ, ДИ́МНИЙ, ША́РОВИЙдіал., ША́РИЙдіал.; ПОСІРІ́ЛИЙ (який став сірим); СТАЛЕ́ВИЙ, СТАЛЬНИ́Й, КРИ́ЦЕВИЙ (світло-сірий зі сріблястим полиском); СВИНЦЕ́ВИЙ (темно-сірий, кольору свинцю); ШПАКУВА́ТИЙ, МИША́СТИЙ (перев. про масть коня - темно-сірий); ЧА́ЛИЙ, ДЕРЕШУВА́ТИЙдіал. (про коня - сірий з коричнюватим відтінком). Коло їх [коней] сіріють.. череди сірих степових волів (І. Нечуй-Левицький); Кіт попелястий об ноги терся (О. Іваненко); І димним цвітом жито Цвіте на місці тім (А. Малишко); Козаки з прихованим недовір’ям дивилися на огрядного пана з сталевими, пукатими очима (З. Тулуб); Видно постаті військових і між ними стирчить стрижена голова Яцуби в сталевій своїй сивині (О. Гончар); Очі блиснули холодним крицевим блиском (О. Донченко); По небу блукали свинцеві хмари, провіщаючи грозу (М. Чабанівський); Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом (М. Коцюбинський); Воронцов їхав попереду на чалому, вкрай змореному коні (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

сі́ра сви́та, заст., зневажл. Бідний селянин у дореволюційній Україні. — Нам треба з цієї сірої свити готувати і культурного хазяїна, і справжнього вояку (М. Стельмах).