СУТУ́ЛИТИСЯ (про людину - триматися сутуло, висуваючи наперед плечі; про спину - трохи згинатися), ГО́РБИТИСЯ, ГОРБА́ТИТИСЯрозм.Йому ніколи не доводилось говорити на зборах. Сутулячись і червоніючи, він встав (Ю. Збанацький); Високий, він горбився, ніби йому важко було витримувати вагу свого тіла (Є. Гуцало); Помітно змінився і Остап: плечі повужчали, горбатилась спина, обличчя сіре й худюще (П. Кочура).

ЩУ́ЛИТИСЯ (стискатися, намагатися стати меншим від холоду, болю, страху тощо), ЗІЩУ́ЛЮВАТИСЯ, КУ́ЛИТИСЯ, СКУ́ЛЮВАТИСЯ, ЖА́ТИСЯ, Ї́ЖИТИСЯ, СУТУ́ЛИТИСЯ, СКО́РЧУВАТИСЯ (згинаючись, горблячись). - Док.: зіщу́литися, пощу́литися, ску́литися, зжа́тися, з’ї́житися, пої́житися, зсуту́литися, ско́рчитися. Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Огей зіщулюється, немовби йому раптом стає зимно (О. Досвітній); Карпо стояв біля Оленки й розповідав про вовків.. Оленка слухала й кулилася од ляку (Є. Гуцало); Батько скулився від морозу (І. Франко); Жметься, гнеться, як кургузий дідько (М. Номис); У цеху було холодно, і Семен увесь час їжився (В. Собко); Цього похмурого дня вони теж сутулилися од холоду (М. Трублаїні); Очі його ненароком впали на вікно, і він скорчився од болю (М. Коцюбинський). - Пор. 1. зігну́тися.