СТРА́ЧУВАТИ (позбавляти когось життя за вироком, здійснювати покарання), КАРА́ТИ НА СМЕРТЬ, КАРА́ТИ НА ГО́РЛОіст.,КАРА́ТИ (вказівку на смерть дає контекст); РОЗСТРІ́ЛЮВАТИ (вогнепальною зброєю); ВІ́ШАТИ (на шибениці); ГІЛЬЙОТИНУВА́ТИ (на гільйотині); ЧЕТВЕРТУВА́ТИ, КОЛЕСУВА́ТИ, РОЗПИНА́ТИ[НА ХРЕСТІ́], САДИ́ТИ НА ПА́ЛЮ (у давні часи - страчувати, застосовуючи тортури); САДИ́ТИ НА ЕЛЕКТРИ́ЧНИЙ СТІЛЕ́ЦЬ (страчувати, застосовуючи електричний струм). - Док.: стра́тити, скара́ти на смерть[покара́ти на смерть], скара́ти на го́рло[покара́ти на го́рло], скара́ти[покара́ти], розстріля́ти, пові́сити, пові́шати (всіх або багатьох) гільйотинува́ти, четвертува́ти, колесувати, розіп’я́ти на хресті́, посади́ти на па́лю, посади́ти на електри́чний стіле́ць. Гітлерівці на майдані страчували героїв підпілля (Ю. Яновський); І скарали [слуги юнака]: покотилась Голова його відтята (В. Самійленко); [Настя (витягає ніж з-за пояса):] Пошли мені, Боже, силу цим ножем покарати моїх проклятих ворогів (І. Нечуй-Левицький); - Вчора в трибуналі Івашка розстріляли. За що? За якийсь там золотий портсигар! (О. Довженко); - А якщо зробите не так - Повішаю усіх неначе тих собак (Л. Глібов); Не легше було і товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, а їх голови, руки і ноги розвішували на перехрестях (О. Стороженко); Відьом же тут колесували І всіх шептух і ворожок (І. Котляревський); Як розпинать його вели, Ти на розпутії стояла З малими дітьми (Т. Шевченко); - Стривай, пане, - сказав Хліб. - Не віддавай на ганебну смерть, як пса. Не стріляй.. Звели посадити мене на палю, дай вмерти достойно лицарською смертю (О. Довженко).

УТРА́ТИТИ[ВТРА́ТИТИ] (залишитися без когось, чогось), ПОЗБУ́ТИСЯ, ЗБУ́ТИСЯ, ЛИШИ́ТИСЯ, СТРА́ТИТИ, ЗГУБИ́ТИ, СТЕРЯ́ТИрозм., УТЕРЯ́ТИрозм.,ЗАТРА́ТИТИдіал.;ПРОГА́ЯТИ, ПРОҐА́ВИТИрозм. (внаслідок спізнення, неуважності тощо). - Недок.: утрача́ти[втрача́ти], тра́тити, позбува́тися, збува́тися, лиша́тися, стра́чувати, губи́ти, теря́ти, затрача́ти, затра́чувати, прога́ювати. Коли чого в руках не маєш, То не хвалися, що твоє; Що буде, ти того не знаєш, Утратиш, може, і своє (І. Котляревський); Це були професіонали військової справи, і вони не втратили жодного чоловіка за час свого відступу (Ю. Яновський); Він вже давно згубив свій спокій (Б. Грінченко); Блукати по наймах - це добре знає кожен із них: гірко! Рвати руки на чужій праці, ламати спину, губити здоров’я... (А. Головко); І холоне серце в грудях, Мов воно всю кров стеряло (Леся Українка); Є такі люди, що і до смерті не теряють краси (І. Нечуй-Левицький); Як перевозився до Борщева, то і ті листи затратив (В. Стефаник).