ПОТІ́ТИ (покриватися потом, виділяти піт), ПІТНІ́ТИ, ПРОПОТІВА́ТИ, МОКРІ́ТИ, УПРІВА́ТИ[ВПРІВА́ТИ], ПРІ́ТИрозм.,УПА́РЮВАТИСЯ[ВПА́РЮВАТИСЯ]розм.,ЗОПРІВА́ТИрозм. - Док.: употі́ти[впоті́ти], споті́ти, спітні́ти, пропоті́ти, змокрі́ти, упрі́ти[впрі́ти], упа́ритися[впа́ритися], зопрі́ти[зіпрі́ти]. Вулкан потіє і трудиться, Всіх лає, б’є, пужа, яриться, К роботі приганя майстрів (І. Котляревський); В Річинського пітніли руки навіть крізь рукавички, але пригортав Олену міцно (Ірина Вільде); - Скоро ти пропотієш, а там, дивись, і стане легше... (Вас. Шевчук); По коліно в болоті грузне кінь, в натузі везе кладь, мокріє, лисніє (К. Гордієнко); Саїд згадав Кампир-Рават і тих же дехканів, що, впріваючи, відкочували вагонетки або кайлували скелю (І. Ле); Петро мовчав та тільки прів і червонівся (Лесь Мартович); - Геть чисто впарився, сину, - жалівся він Цигулі. - Коли ж мало не всю худобу звели. Давайте на підмогу (А. Головко); Зопрівши від натуги, він протиснувся, нарешті, всередину, але.. побачити нічого не міг: спереду стояла глуха стіна широких спин (П. Панч).