спопеляти 1 значень

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив спопеля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   спопеля́ймо
2 особа спопеля́й спопеля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа спопеля́тиму спопеля́тимемо, спопеля́тимем
2 особа спопеля́тимеш спопеля́тимете
3 особа спопеля́тиме спопеля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа спопеля́ю спопеля́ємо, спопеля́єм
2 особа спопеля́єш спопеля́єте
3 особа спопеля́є спопеля́ють
Активний дієприкметник
спопеля́ючий
Дієприслівник
спопеля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. спопеля́в спопеля́ли
жін. р. спопеля́ла
сер. р. спопеля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
спопеля́вши

Словник синонімів

I. ПАЛИ́ТИ (знищувати вогнем), СПА́ЛЮВАТИ, ПОПЕЛИ́ТИ, СПОПЕЛЯ́ТИ (перетворювати на попіл). - Док.: спали́ти, попали́ти, спопели́ти. - Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); - Ви колись з свекрухою спалите хату (І. Нечуй-Левицький); Бомба .. спопелила весь густий сад (В. Кучер).

Словник фразеологізмів

спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В. Козаченко); — Як вас величати? — спитав винахідник Жора, спопеляючи очима Джо Дассена на кофтинці феї (А. Крижанівський); Чому ти .. не спопелив зрадливця своїм зором? (М. Нагнибіда).

спопеля́ти / спопели́ти очи́ма (зо́ром) кого. Дуже гнівно, презирливо дивитися на кого-небудь. Підігріваючи себе своїми ж жалісливими й гнівними словами, він спопеляв бідного Костянтина Павловича помутнілими від обурення очима (В. Козаченко); — Як вас величати? — спитав винахідник Жора, спопеляючи очима Джо Дассена на кофтинці феї (А. Крижанівський); Чому ти .. не спопелив зрадливця своїм зором? (М. Нагнибіда).

спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. І голос Бог мені подав: “Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!” (Переклад М. Рильського).

спопеля́ти / спопели́ти се́рце (серця́). Завдавати кому-небудь великих душевних страждань, викликавши величезної сили почуття до себе. І голос Бог мені подав: “Устань, пророк, і виждь, і внемли, Сповняйся волею творця, І, крізь моря йдучи та землі, Глаголом спопеляй серця!” (Переклад М. Рильського).