сміятися 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив смія́тися, смія́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   смі́ймося, смі́ймось
2 особа смі́йся, смійсь смі́йтеся, смі́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа смія́тимуся, смія́тимусь смія́тимемося, смія́тимемось, смія́тимемся
2 особа смія́тимешся смія́тиметеся, смія́тиметесь
3 особа смія́тиметься смія́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа смію́ся, смію́сь сміємо́ся, сміємо́сь, сміє́мся
2 особа сміє́шся смієте́ся, смієте́сь
3 особа сміє́ться смію́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
сміючи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. смія́вся, смія́всь смія́лися, смія́лись
жін. р. смія́лася, смія́лась
сер. р. смія́лося, смія́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
смія́вшись

Словник синонімів

НАСМІХА́ТИСЯз кого-чого, заст. над ким-чим, а також без додатка (робити кого-, що-небудь об’єктом насмішок, образливих зауважень і т. ін.), ГЛУЗУВА́ТИ, КЕПКУВА́ТИ, СМІЯ́ТИСЯ, КПИ́ТИрозм., КПИ́ТИСЯрозм. рідше;ВИСМІ́ЮВАТИ, ОСМІ́ЮВАТИрідше,ОБСМІ́ЮВАТИрозм. рідше (кого, що - виставляти кого-, що-небудь у смішному вигляді, викриваючи, критикуючи); ЗУБОСКА́ЛИТИзневажл.,СКА́ЛИТИСЯзневажл., ГИГИ́КАТИрозм., ХИХИ́КАТИ[ХІХІ́КАТИ]розм. (насміхатися, звичайно сміючись, посміхаючись при цьому); ЖАРТУВА́ТИ, ПІДСМІ́ЮВАТИСЯ, ПІДСМІХА́ТИСЯ[ПІДСМІ́ХУВАТИСЯрідше], ПОСМІ́ЮВАТИСЯ, ПОСМІХА́ТИСЯрозм. (звичайно без зла, не в дошкульній, не в образливій формі); ІРОНІЗУВА́ТИ (тонко, приховано); ГЛУМИ́ТИСЯ, ЗНУЩА́ТИСЯ (зло, в’їдливо); ЄХИ́ДСТВУВАТИбез додатка, розм. (злісно, в’їдливо іронізувати); ПОТІША́ТИСЯ (насміхатися, розважаючись чиєюсь поведінкою, виглядом і т. ін.). [Ганя:] З нас усі насміхаються. Про нього кажуть "рудий Кіндрат", а про мене - "Кіндратова руда кішка" (О. Корнійчук); Хай сміються з нас, глузують - Нам байдуже, Бо замовкнуть, як почують Слово дуже (М. Рильський); - Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? - кепкує Уляна (М. Стельмах); - І я був би вельми улещений, - кпив далі підпоручик, - коли б ви.. згодились.. стати моїм ад’ютантом (Д. Бедзик); Не впору був твій плач і сміх не впору, То й кпились люди з сліз і сміху твого (І. Франко); Цю особливу прихильність до Соломії помічав не тільки Остап, а всі, і лиш висміювали ідного коротконогого лицаря (М. Коцюбинський); Давно, давно Езоп байки писать начав, Осміював звірят, над миром глузував (Л. Боровиковський); - На кутні б розреготалися! Годі вам над чоловіком зубоскалити! - долинуло з іншого боку (П. Кочура); - Тебе, Гнате, постав на перехресті - німці нізащо не підійдуть. - А ти не скалься (Григорій Тютюнник); - Сяде на воза, як опудало, руки розвісить, - гигикав бородань. - Гляньте на цього візника (А. Хижняк); В академії студенти через ці пружки жартували з Балабухи (І. Нечуй-Левицький); З незвичайної делікатності дідуся дивувались і потроху підсміювалися (М. Стельмах); Сам посміхається [Данило] з себе: для чого він забігає наперед? (М. Стельмах); Всю дорогу Петрик посміювався: - Ну й лікар! Людей лікує, а коня не може (Ю. Збанацький); - А Марися Іванівна завзялась будь-що переінакшити людську природу, - іронізує Артур Пилипович (О. Гончар); Масло посміховищем зробив її, глумився (А. Хижняк); - Тобі вже одинадцять років, а ти від горшка - два вершка, - продовжував знущатися Маслюк (І. Багмут); - Бе-ме-ме та й годі! - зареготалася вона, потішаючися із мене, що я нічого ніяк не второпаю (Л. Яновська). - Пор. ви́сміяти.
ПИ́РСКАТИ (вибухати раніше стримуваним сміхом), ПИ́РХАТИ, ПРИ́СКАТИрозм.;ПО́РСКАТИ (перев. із сл. сміх, регіт);ЧМИ́ХАТИрозм., ФИ́РКАТИ розм. (стиха, потай). - Док.: пи́рснути, пи́рхнути, при́снути, порсну́ти, чми́хнути, фи́ркнути. Він кавкає, пирскає, проте вдержати реготу, що пре з його, як вода через пліт, не може (С. Васильченко); Хтось пирхає зо сміху, і я відчуваю, що хвальба моя надаремна (М. Олійник); Всі люди, що прийшли до двору, сміялись з пана у ту пору! Старенькі бабусі глухі І ті аж прискали: - Хи-хи! (І. Нехода); Дівки.. вже не могли втриматися, і як тільки стара їмость виходила, порскали сміхом у рукави (Г. Хоткевич); Пищимуха на всю хату зареготався. Узяли і мене смішки. Дивлюся,.. становий, здержуючись від реготу, тілько чмиха (Панас Мирний); Степанида зирк на батька, та як фиркне - трохи кавуном не подавилася (Л. Яновська). - Пор. 1. смія́тися.
СМІЯ́ТИСЯбез додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯрозм., ЗУБОСКА́ЛИТИрозм. рідше, КИ́ХКАТИрозм. рідше; ГИГИ́КАТИрозм.,ХИХИ́КАТИрозм.,ХІХІ́КАТИрозм.,ХЕХЕ́КАТИрозм. (тихо або тонким голосом); ПІДХИХИ́КУВАТИрозм. (час від часу); ПИ́РСКАТИ, ПО́РСКАТИ (раптово); РЕГОТА́ТИ, РЕГОТА́ТИСЯрозм.,ВИРЕГО́ЧУВАТИпідсил. розм.,ГИГОТА́ТИрозм.,ГИГОТІ́ТИрозм.,ГОГОТА́ТИрозм., ГОГОТІ́ТИрозм.,ХИХОТА́ТИрозм., ХИХОТІ́ТИрозм.,ІРЖА́ТИ[РЖА́ТИрідше]зневажл. (гучно й нестримно); ЗАЛИВА́ТИСЯбез додатка і чим, розм. (нестримно); ЗАХО́ДИТИСЯрозм.,ЛЯГА́ТИрозм.,ПА́ДАТИрозм.,УМИРА́ТИ[ВМИРА́ТИ]розм. (із сл. від, зі, зо сміху, реготу - сміятися до нестями). - Док.: засмія́тися, розсмія́тися, гиги́кнути, хихи́кнути, хіхі́кнути, хехе́кнути, пи́рснути, по́рснути, зарегота́ти, зарегота́тися, розрегота́тися, розреготітися, гоготну́ти, хихотну́ти, заіржа́ти[заржа́ти], зали́тися, залля́тися, зайти́ся, покоти́тися. Жартувала Соломія і все сміялась, аж заливалась (І. Нечуй-Левицький); Регочуть люди з смішних дідових вигадок, і дід регоче (Панас Мирний); Смішна була карикатура, і сам Бугор теж реготавсь, впізнавши себе (О. Гончар); Прислів’я всім сподобалось. Навіть Маслов гиготів на весь клас (Ю. Збанацький); Дочки в сусіднім покою скачуть, гуркочуть, хихикають (І. Франко); - Людоньки добрі, ну чого ще й іржете?! - обернулась Харланиха до глядачів (І. Волошин); Дівчина заливається сміхом і аж тупотить ногами (М. Стельмах); Діти заходилися од реготу, танцювали, качалися по долівці (С. Васильченко); Вона [Катруся] якраз відхилялась, а він [Федько] потрапляв у драбину, що аж відголос ішов, а всі падали зі сміху (Н. Кобринська). - Пор. пи́рскати.

Словник антонімів

ПЛАКАТИ СМІЯТИСЯ
Лити сльози від болю, з горя, із зворушення, (сильно) ридати, (примовляючи) голосити, заводити. Видавати сміх від веселощів, радості, нервового збудження, (голосно) реготати, (стиха) хіхікати, хихикати, (з кого) насміхатися.
Плакати від болю, від горя, від жалю, від зворушення, від злості, від образи, від роздратування, з горя, з жалю, з радості ~  сміятися від зворушення, з радості. Намагатися, (не) переставати, почати, продовжувати, хотіти плакати ~  сміятися; вдавано, голосно, дуже, істерично, негарно, нервово, тихо, фальшиво, штучно. Плакати гірко, тяжко ~  сміятися безтурботно, весело, від щирого серця, від душі. Плакати за батьком, за матір’ю, за сином ~  сміятися, насміхатися з кого-н.
Ти смієшся, а я плачу, Великий мій друже (Т. Шевченко).  Ах, хіба ж ти, хіба ж ти це знаєш, Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш (П. Тичина). Одні очі плачуть і сміються (Народне прислів’я).  І плачу, було, й сміюся Як слухаю ці пісні (В. Симоненко).  Засміюся при всіх, а заплачу одна (Л. Костенко). За все виставляють тобі оцінки: за перший крик, за плач і сміх, за слухняність і бадьорість (П. Загребельний). Але ж вона не винна, що довго не здатна сумувати,- у неї легка вдача: тут тобі плаче, тут і сміється (Ю. Яновський).
Плаксивий ~ сміхотливий, плач ~ сміх, розплакатися ~ розсміятися; голосити //заводити ~ хіхікати //хихикати, ридати ~ реготати; сльози ~ сміх

Словник фразеологізмів

ку́ри засмію́ть кого. Хто-небудь своїми діями, вчинками і т. ін. викликає засудження, обурення, зневагу тощо. — Треба відступати геть ..— Та краще втопитися в Дністрі, ніж відступати з такою “перемогою”... Нас же кури засміють (С. Добровольський). ку́ри бу́дуть смія́тися. — Соромно, баде Петру, потурати брехням. Не раджу — кури будуть сміятися (М. Чабанівський); — Чого це ти вирядилась, як .. на Великодню неділю? — запитав. — Бо вирядилась, — відказала Василинка.. — Та можна... Тільки ж і кури сміятимуться, що з доброго дива (Є. Гуцало).

смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); [Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

смія́тися в душі́ над ким. Глузувати над ким-небудь, не виявляючи цього зовнішньо. — Але я розскреготалась.., а ви .. мовчите. Певне, смієтеся в душі надо мною, що так безнастанно говорю! (Л. Мартович).

смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); [Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); [Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

смія́тися в [живі́] о́чі (ві́чі) кому, над ким. Не приховувати свого глузування над ким-небудь у його присутності. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном (М. Коцюбинський); Судові сміялися над Іваном Трохимовичем. Сміялися у вічі, сміялись за очі, малювали малюнки, як Яків Грицай ганявся по майдану (Панас Мирний); [Михайло:] Так, вона [мати] скупа, .. старомодна, але сміятися їй у вічі грішно (В. Собко).

смія́тися [собі] під ніс (з-під ву́са) з чого і без додатка. Нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь. — Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень,— обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький); От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).

смія́тися / засмія́тися на ку́тні. Плакати. Нехай тепер наші вороги на кутні сміються (Укр.. присл..).

смія́тися [собі] під ніс (з-під ву́са) з чого і без додатка. Нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь. — Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень,— обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький); От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).

смія́тися [собі] під ніс (з-під ву́са) з чого і без додатка. Нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь. — Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень,— обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький); От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).

смія́тися [собі] під ніс (з-під ву́са) з чого і без додатка. Нишком утішатися, злорадіти з приводу чого-небудь. — Та й я не дополуднував, бо все сміявся собі під ніс з тих брехень,— обізвався Денис (І. Нечуй-Левицький); От ідуть вони удвох, Хвеська з Петром, він собі сміється з-під вуса, а вона й носа похнюпила, розчовпала, що вклепалась (Україна сміється).