НЕСКРО́МНИЙ (позбавлений скромності, не зовсім пристойний); ДВОЗНА́ЧНИЙ (який містить у собі непристойний натяк); ПІКА́НТНИЙ, ФРИВО́ЛЬНИЙ (який збуджує чуттєвість двозначними натяками); ВІ́ЛЬНИЙ, СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙрідше,РИЗИКО́ВАНИЙ[РИСКО́ВАНИЙрідше] (нескромний і фамільярний, який виходить за рамки прийнятого). А що за декольте! Таж стидно між людьми Ходити у такій нескромній туалеті (М. Рильський); Тільки Стасик... все кидав двозначні жарти, від яких болісно червоніла і мало не плакала дівчина (З. Тулуб); Чоловіки переходили до кабінету курити, і там уже починалася інша розмова, а як були самі, без дам, то навіть і на дуже пікантні теми (А. Головко); Бранець сухим скрипучим голосом натужно проспівав.. рідною мовою якийсь фривольний куплет, щось на зразок коломийки (О. Гончар); Край синього неба зашарівся, як сором’язлива дівчина від вільного парубочого слова (Панас Мирний); Сміливий жест; При одній надто "рискованій" сцені я глянув на Аллу Михайлівну, - вона.. дивилась на мене палко, розширеними очима, затримувала дух, ловлячи кожне слово роману з жадібною цікавістю (Леся Українка). - Пор. 1. непристо́йний.

ОРИГІНА́ЛЬНИЙ (створений самостійно, без наслідування відомих зразків); СВОЄРІ́ДНИЙ, НЕШАБЛО́ННИЙ, НЕШАБЛО́НОВИЙ, НЕСТАНДА́РТНИЙ (який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю); НЕТРАФАРЕ́ТНИЙ, НЕЗАТЕ́РТИЙ, СВІ́ЖИЙ (про мову, думки тощо); СМІ́ЛИ́ВИЙ, СМІ́ЛИЙ (про проект, задум і т. ін.). У селах ми скуповували і приймали в дар для музею рідкісні килими, рушники з оригінальними орнаментами (І. Шаповал); І в темах балад, і в їх композиції, і в засобах розкриття характерів героїв є багато новаторського, своєрідного, притаманного лише цьому поетові [А. Малишкові] (з посібника); Се ж були перші нешаблонові й неофіціальні слова чоловіка, дійсно зацікавленого літературою (І. Франко); Часто звертається він [І. Вирган] до народних джерел, підбирає слова незатерті, свіжі (з журналу); Свіжа рима; Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів (М. Коцюбинський).

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙрідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙпідсил.,МУ́ЖНІЙпідсил.,БЕЗСТРА́ШНИЙпідсил.,НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙпоет.,ВІДЧАЙДУ́ШНИЙпідсил.,ЗУХВА́ЛИЙпідсил.,ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙпідсил. уроч.,ДЕРЗКИ́Йпідсил. розм.,ВІДЧА́ЙНИЙпідсил. рідше; ПИСКА́ТИЙдіал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди - боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле!Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); - Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків - Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); - На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).