-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ску́ба́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ску́ба́ймо |
| 2 особа | ску́ба́й | ску́ба́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ску́ба́тиму | ску́ба́тимемо, ску́ба́тимем |
| 2 особа | ску́ба́тимеш | ску́ба́тимете |
| 3 особа | ску́ба́тиме | ску́ба́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ску́ба́ю | ску́ба́ємо, ску́ба́єм |
| 2 особа | ску́ба́єш | ску́ба́єте |
| 3 особа | ску́ба́є | ску́ба́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ску́ба́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ску́ба́в | ску́ба́ли |
| жін. р. | ску́ба́ла |
| сер. р. | ску́ба́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| ску́баний |
| Безособова форма |
| ску́бано |
| Дієприслівник |
| ску́ба́вши |
Словник синонімів
ПА́ТРАТИ (очищати від пір’я забиту птицю), ОБПА́ТРЮВАТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ОБСКУ́БУВАТИ [ОБСКУБА́ТИ], ОСКУБУВАТИ [ОСКУБАТИ], ОПА́ТРЮВАТИ рідше. - Док.: ви́патрати, попа́трати, обпа́трати, обску́бти, оску́бти розм. опа́трати. І, зручно усівшись на килимі трав, Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку... (І. Нехода); [Морозиха:] Візьми ж котра курей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти! (М. Кропивницький); [Нестор:] Ви маєте тепер свої клопоти: кури різати... індики скубати (Ірина Вільде); Жменячиха думала, що сьогодні їй треба.. зарізати дві курки на весілля, обскубти і попатрати (М. Томчаній); Я затопила в печі, нагріла окропу, опатрала гуску (І. Нечуй-Левицький).
СКУ́БТИ (про тварин, птахів - рвати траву, листя губами, зубами, дзьобом), СКУ́БАТИ, ЩИПА́ТИ. - Док.: скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти [вскубну́ти], щипну́ти, ущипну́ти [вщипну́ти]. Кінь, пущений вільно, почав скубти траву (В. Гжицький); Біля колодязя скубуть спориш двоє гусей (Ю. Мушкетик); На оболоні ходили корови, телята і щипали мокру травицю (Панас Мирний); - Тут ущипне [вівця] травку, там ущипне та й далі, та й далі (І. Франко).
СМИ́КАТИ (тягнути рвучкими рухами), ША́РПАТИ, СІ́ПАТИ, ТО́РСАТИ, ТО́РГАТИ, ТОРИГАТИ діал., ТЕРМОСИТИ, ТЯГА́ТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ДЕ́РТИ підсил., ДРА́ТИ підсил., РВА́ТИ підсил., МИ́КАТИ діал. (перев. за волосся, вуха - до болю); ВИСМИ́КУВАТИ (з чогось, частинами). - Док.: посми́кати, смикну́ти, смикону́ти підсил. шарпну́ти, шарпону́ти підсил. сіпнути, сіпону́ти підсил. торсону́ти підсил. то́ргнути, торгону́ти підсил. термосну́ти підсил потягну́ти, потягти́, скубну́ти, скубону́ти підсил. ускубну́ти [вскубну́ти], рвону́ти підсил. ви́смикнути. Січкар хватає рукою хвилястий чуб парубчака, смикає і сміється (М. Стельмах); - Но! - гукнув знову Яким, смикнувши сердито за віжки (Панас Мирний); Вітер шарпав поли шинелей (З. Тулуб); Пісковий уже шарпнув дверима, відчинив їх (І. Ле); Старі люди сіпають Бондарівну за рукав, щось шепочуть їй злякано на ухо (С. Васильченко); Чую спросоння, щось дверима торгає (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); Зі мною тут говорили, як з дорослим, і не тільки не тягали за вуха, а й не лаяли за мій вчинок (Л. Смілянський); Сплеснула [мати] руками й стала його лаяти та за вуха скубти (Грицько Григоренко); Випливає з води мати, Сяде по тім боці.. Мовчки дивиться на сей бік, Рве на собі коси (Т. Шевченко); - Гей люди добрі, за що мні так Бог покарав, - плеснув долонями і став микати собі чупер (Марко Черемшина).