ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка).

2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака).

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він [становий] вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).

блу́дний син, книжн. Той, хто повертається з каяттям, визнанням своїх провин. Вона прийме його і його покуту.. І він .. Яким він вернеться? Блудним сином... Та на се ж треба вже нелюдського терпіння (Г. Хоткевич); — Розступіться, дайте блудному синові поцілувати сходинки рідного міста!.. Блудний син вернувся к отчому дому! (Б. Нечереда); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Л. Дмитерко).

вра́жий син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. Я кинулась до його [чоловіка], заступила йому двері, прошу, благаю та плачу: “Куди ти йдеш! Схаменися хоч на цей день, вражий сину, бо буде тобі якась напасть!” (І. Нечуй-Левицький).

2. Уживається для вираження доброзичливого, позитивного ставлення до когось або захоплення кимсь. [Филимон:] Проворний [Гаврюшка], вражий син! Скрізь пройде, підслухає — права рука. З нього колись буде гарний дворецький (І. Карпенко-Карий); Він передивився кожну зборку, кожну зшивку. Як вилив, вражий син! Думав він і тихо усміхався (Панас Мирний); 

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він [становий] вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).

до си́на, заст. Дуже багато. Нема того на світі, чого не було на тому ярмарку, і якби грошей до сина, то накупив би усього (Г. Квітка-Основ’яненко).

на яко́го (бі́сового) си́на, лайл. Навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Г. Квітка-Основ’яненко).

на яко́го (бі́сового) си́на, лайл. Навіщо, для чого. — А на якого сина ще й допрос? (Г. Квітка-Основ’яненко).

ба́тьків (оте́цький) син. 1. Спадкоємець заможних батьків. Не один батьків син і худобу б свою віддав, і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г. Квітка-Основ’яненко); [Юда:] Та я ж отецький син, ще й одинак! (Леся Українка).

2. Син від законного шлюбу. Ґалаґан спитав: — А ти ж що, безбатченко? — Ні, син я отецький, тільки батько померли,— відказав Андріян (Ф. Бурлака).

дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був [Янош], можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім [жоднім] салоні не повстидається (І. Франко); З цими дітьми природи треба було політикувати (В. Винниченко); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю природою (Г. Хоткевич).

страшкі́в син перев. ірон. Боязка, ляклива людина. — [Анна:] Не боюся я його. — [Жандарм:] Ну, я також не страшків син (І. Франко).

сяки́й-[не-]таки́й син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. А люди його за мішок — сіп! — Нащо ти груші узяв? Сякий-такий сину! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі підкажу, як підмовляти жінок на гріх (М. Коцюбинський).

2. фам. Уживається для констатації якогось факту (перев. небажаного). — Ні, братіку, не піду і тебе не пущу, бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати. От скільки годів, як я вже вмер, а сякий-такий син, хто його і в вічі бачив (Г. Квітка-Основ’яненко).

сяки́й-[не-]таки́й син. 1. лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення ким-небудь. А люди його за мішок — сіп! — Нащо ти груші узяв? Сякий-такий сину! (Г. Квітка-Основ’яненко); — Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі підкажу, як підмовляти жінок на гріх (М. Коцюбинський).

2. фам. Уживається для констатації якогось факту (перев. небажаного). — Ні, братіку, не піду і тебе не пущу, бо й я радісінький твого вареника хоч покуштувати. От скільки годів, як я вже вмер, а сякий-такий син, хто його і в вічі бачив (Г. Квітка-Основ’яненко).

бі́сів (дия́волів, чо́ртів і т. ін.) син, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення і т. ін. ким-небудь. — Який там, кому і на кого позов написали? — Се він [становий] вам хвалився? — збентежився Пищимуха.— А хоч би й він.— відказую. — От бісів син! (Панас Мирний); — Та йди ж, бісів сину, людям поклонися за честь (М. Стельмах); — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П. Куліш); Лайка й крики не дали кошовому далі говорити. — Клади булаву! Клади, чортів сину, зараз же булаву! (О. Довженко); В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминак послав (І. Котляревський); — Ідете, чортові сини,— сказав засмучений старий ткач Опанас Чиж (О. Довженко).