НАМАГА́ТИСЯ (докладати зусиль, щоб зробити, здійснити що-небудь), СТАРА́ТИСЯ, СИЛКУВА́ТИСЯпідсил.,СИ́ЛУВАТИСЯпідсил. рідше,ТУ́ЖИТИСЯпідсил., розм. рідше;НОРОВИ́ТИрозм. (наполегливо, звичайно всупереч труднощам, перешкодам тощо). Білий, як сорочка на ньому, він намагався розтулити рота, але не міг (М. Коцюбинський); Степан старається більше наловити риби, бо за це його завжди хвалить мати (О. Копиленко); Силкувалась перемогти себе, та з великого силкування тільки сльози ковтає (Ганна Барвінок); Вона довго дивилася на Олену, силувалася щось сказати (Григорій Тютюнник); Чоловічок закліпав кролячими очицями, тужачись щось згадати (П. Панч); Конячка.. стишилася, дрібно перебираючи ногами, пішла поволі, хоч усе норовила зірватись на труську рись (Ю. Збанацький). - Пор. 1. про́бувати.

НАПРУ́ЖУВАТИСЯ (роблячи або намагаючись що-небудь робити, докладати великих зусиль, зосереджувати всю енергію), НАПИНА́ТИСЯпідсил.,НАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.,П’ЯСТИ́СЯ[ПНУ́ТИСЯ]підсил.,СИЛКУВА́ТИСЯпідсил.розм.,ПІДНАТУ́ЖУВАТИСЯпідсил.розм.,НАДУВА́ТИСЯ[НАДИМА́ТИСЯ]підсил.розм.,ТУ́ЖИТИСЯрозм. рідше. - Док.: напру́житися, напну́тися[нап’ясти́ся], нату́житися, піднату́житися, наду́тися. Він виставив трембіту перед собою, подався тілом назад, напружуючись (Є. Гуцало); Он жук напнувсь - травинку тягне В одну мільйонну кінських сил (І. Нехода); Аж натужується, щоб не сміяться, та ніяк не здержиться (Панас Мирний); Андрій пнувся з усієї сили, смикав за кути, за колеса, а вагончик.. не рухався з місця (С. Чорнобривець); Єремія дуже задумався, що то буде, що далі з того вийде. Силкувалась, вгадувала це його здорова тяма в голові, і.. не могла вгадати (І. Нечуй-Левицький); Хаєцький, надимаючись, відвалював лантухи з піском (О. Гончар); Пробує [колода під час сплаву] рятуватись, як може. Завертає убік, пнеться, тужиться - та що ж? (Г. Хоткевич). - Пор. 1. надрива́тися.