силань 1 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
[розм.]
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | сила́нь | силані́ |
| родовий | силаня́ | силані́в |
| давальний | силане́ві, силаню́ | силаня́м |
| знахідний | силаня́ | силані́в |
| орудний | силане́м | силаня́ми |
| місцевий | на/у силане́ві, силаню́, силані́ | на/у силаня́х |
| кличний | сила́ню | силані́ |
Словник синонімів
Словник антонімів
| СИЛА | КВОЛІСТЬ |
| Здатність живих істот напруженням м’язів виконувати фізичні рухи, різні дії; фізична енергія людини, тварини, міць, могутність; здатність людини до діяльності. | Відсутність сили, життєвої енергії, слабкість, хирлявість; відсутність духовної діяльності, безсилість, млявість. |
| Сила ~ кволість велика, випадкова, душевна, ідейна, неймовірна, особлива, природна, фізична. Груба, небуденна сила ~ смертельна кволість. Сила ~ кволість атлета, батька, доказів, думки, людини, коня, сина, спортсмена, юнака. Відчувати, демонструвати, мати, показувати силу ~ кволість. | |
| Слабий із дужим не борись, голий з багатим не дружись (Народне прислів’я). Молодий я, молодий, Повний сили та одваги (П. Тичина). У Євгенії Григорівни тихо закрутилась голова, незрозуміла кволість тягарем повисла на руках і ногах (О. Донченко). А воно тільки дивиться оченятами, туманними від болю, ріже його тим болем: допоможи! Ти ж дужий, а я безпомічна! (О. Гончар). | |
| Сильний ~кволий, сильно ~кволо; міцний //дужий ~слабий //кволий; силач //силань //богатир //атлет ~слабак //слабина | |