-1-
іменник чоловічого роду, істота
(силач) [розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний сила́к силаки́
родовий силака́ силакі́в
давальний силако́ві, силаку́ силака́м
знахідний силака́ силакі́в
орудний силако́м силака́ми
місцевий на/у силако́ві, силаку́ на/у силака́х
кличний силаку́ силаки́

Словник синонімів

СИЛА́Ч (людина великої фізичної сили), БОГАТИ́Рпідсил., ГЕРКУЛЕ́Спідсил., СИЛА́Крозм., СИЛА́НЬрозм., МОЦА́Крозм., МОЦА́Ррозм.; АТЛЕ́Т (сильна людина гарної пропорційної будови); КРЕ́МЕЗрозм., КРЕ́М’ЯЗЕНЬрозм. (людина міцної будови). Були між ними [чоловіками] й силачі, високі, плечисті, здорові (І. Нечуй-Левицький); Чорнявий, кремезний,.. він виглядає справжнім степовим богатирем (В. Бабляк); Не всі [стародавні греки] були афродитами, геркулесами, аполлонами, але в них був ідеал краси (О. Довженко); Лише згадував [дід], що був колись силак, по дванадцять пудів на пароплав виносив (І. Микитенко); Петро, найдебеліший у бригаді силань, був сьогодні в новій.. брезентовій куртці (А. Хорунжий); "Чи бачиш, їде ген собі козак по полю? Як цупко він нап’яв на плечі кобеняк! Хто з плеч зірве його додолу, Хай буде той уже моцак" (П. Грабовський); Воюючи з гранітом, як моцар, Трощить він скелю за один удар (М. Бажан).