-2-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | семиря́га | |
| родовий | семиря́ги | |
| давальний | семиря́зі | |
| знахідний | семиря́гу | |
| орудний | семиря́гою | |
| місцевий | на/у семиря́зі | |
| кличний | семиря́го* | |
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | семиря́га | семиря́ги |
| родовий | семиря́ги | семиря́г |
| давальний | семиря́зі | семиря́гам |
| знахідний | семиря́гу | семиря́г |
| орудний | семиря́гою | семиря́гами |
| місцевий | на/у семиря́зі | на/у семиря́гах |
| кличний | семиря́го | семиря́ги |
Словник синонімів
СІРЯ́К (старовинний верхній довгополий одяг з грубого сукна), СІРЯЧИ́НА розм., СЕМИРЯ́ГА [СЕМЕРЯ́ГА] [СЕМРЯ́ГА] [СІМРЯ́ГА] заст., КИРЕ́Я заст., КОБЕНЯ́К заст. Одні ж у кармазинах і при шаблях, а другі в синіх каптанах та сіряках, без шабель (П. Куліш); Зодягається Йонька у сірячину (Григорій Тютюнник); Не рік, не два тобі, Іване, судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, що семирягою назвать годиться лучче (М. Рильський); Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (М. Драй-Хмара); Одне конем їде, друге піхом; той у кармазинах, а тії в личаках та семрягах (П. Куліш); Пополуднаю та візьму на дорогу кирею, бо як часом нападе дощ, то я змокну до сорочки (І. Нечуй-Левицький); Господар, нарешті, скинув кобеняк, повісив його на гачок (І. Кириленко).