-1-
іменник жіночого роду
(селище; садиба) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний сели́тьба сели́тьби
родовий сели́тьби сели́тьб
давальний сели́тьбі сели́тьбам
знахідний сели́тьбу сели́тьби
орудний сели́тьбою сели́тьбами
місцевий на/у сели́тьбі на/у сели́тьбах
кличний сели́тьбо* сели́тьби*

Словник синонімів

ЖИТЛО́ (приміщення, призначене для життя людей), ОСЕ́ЛЯ, ПОМЕ́ШКАННЯ, ДІМ, ДОМІ́ВКА, ХА́ТА, ПОРІ́Г (перев. з означ.), ГОСПО́ДА, ЛІ́ГВИЩЕрозм.,ДО́МАрозм.,МЕ́ШКАННЯдіал.,ЖИТВО́діал.,СЕЛИ́ТЬБАзаст.;ХАТИ́НА (перев. невелике, убоге); НОРА́зневажл. (тісне, темне); АПАРТАМЕ́НТИ (надто просторе).Світле, чисте, життєрадісне житло прикрашує й облагороджує наш побут (Я. Качура); Навіщо у старій та вогкій хаті жити, коли є нова, суха, простора та ясна оселя? (Л. Яновська); Набрали хлопців до бригади, дали їм сяке-таке помешкання (О. Лупій); Радісні вигуки наповнили дім (Ю. Смолич); Подано автомобілі - розвезти акторів по домівках (Ю. Яновський); Покинула знову хату, Синову господу (Т. Шевченко); - Прощайте, рідні пороги, де походжали мої ноги! (І. Нечуй-Левицький); Андрій, відколи жив, не бачив такого поганого мешкання (І. Франко); Хата здалася Христі великим льохом, а не людським житвом (Панас Мирний); - Де ті людські селитьби, де той народ, що.. оселяв колись родючу землю (М. Коцюбинський); Коли Свиридович вигнав татарку до хатини в садку, баба Палажка обурилася. - От собака! Жінці родити час, а він її з хати жене до того чортового лігвища (З. Тулуб); Озлився [дід Маківка] на весь світ, заперся у своїй норі і довго не виходив (М. Чабанівський); Тут було побудовано дачі обласного керівництва.. розкіш апартаментів доморощеного панства по-особливому сприймається на тлі убозтва державної наукової установи (з журналу). - Пор. 1. барлі́г, халу́па.
САДИ́БА (ділянка землі біля будинку, зайнята городом, садом), ДВІР, ДВО́РИЩЕ, ОСЕ́ЛЯ, ОБІ́ЙСТЯ, СЕЛИ́ТЬБАзаст., ОСА́Дзаст., МИ́ЗА, ҐРАЖДА́діал.,ОСЕ́ДОК діал., ОСІ́ДИЩЕдіал., ОСЕРЕ́ДОКдіал.Зручне місце для садиби обрав колись його дід (А. Хижняк); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (О. Гончар); На вигоні понад балкою.. росло кілька груш і берестів: видко було, що колись була тут оселя (О. Стороженко); У неї була і хата, славна і селитьба (Марко Вовчок).
СЕЛО́ (населений пункт неміського типу); СЕ́ЛИЩЕ, СЛОБОДА́заст., розм. (велике село); ПРИСІ́ЛО́К (невелике село біля більшого); ПОСЕ́ЛЕННЯ, ОСЕ́ЛОК, ОСЕ́ЛИЩЕзаст.,ВЕСЬ заст.,СЕЛИ́ТЬБА заст., ОСЕ́ЛЯдіал. (назва сукупності жител в сільській місцевості, де поселилися чи селяться люди). Село велике, красиве, над самим Черемошем (Г. Хоткевич); Дніпро, Україну згадаєм, Веселі селища в гаях (Т. Шевченко); Уже на околиці робітничого селища на них дихнула вогкою прохолодою тайга (О. Донченко); Погасло світло в слободі, І все тихенько коло хати (С. Руданський); - Я родом з присілкаСкрипчинців, - промовила Нимидора (І. Нечуй-Левицький); Село Збур’ївку обжили переважно моряки, це - традиційно моряцьке поселення (І. Волошин); Тяжко доводиться смердам. В оселищахобщинах живуть вони, біля землі пораються (А. Хижняк); - Ви не знаєте князя Данила?.. Володаря всіх земель, усіх осель і міст від Сяну аж до Дніпра (І. Франко).