ОСЕЛЯ́ТИСЯ (з’являтися, виникати - про почуття, настрій і т. ін.), ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, СЕЛИ́ТИСЯ, ГНІЗДИ́ТИСЯ, ОКУ́БЛЮВАТИСЯрозм.,ОСЕ́ЛЮВАТИСЯрідше. - Док.: осели́тися, посели́тися, оку́блитися. Діти цвіріньчать коло нього [М. Коцюбинського], як горобці. Обличчя його ясніє, і молода радість оселяється в очах (Ю. Яновський); Щось дразливе і вередливе поселилося на його обличчі (Григорій Тютюнник); І душа бриніє Надієюквітом, І в душі селяться Радощі (М. Костомаров); Майор почуває, що саме в тому хлоп’ячому гурті й до нього гніздиться насмішкувата неповага (О. Гончар); [Мелашка:] Там, де поберуться без кохання, ..то з такого шлюбу шкода сподіватися супокою, лихо та гармидер там зразу окубляться (М. Кропивницький).

СЕЛИ́ТИСЯ (влаштовуватися жити - на незаселеному місці, в населеному пункті, в помешканні), ОСЕЛЯ́ТИСЯ, ОСЕ́ЛЮВАТИСЯ, ПОСЕЛЯ́ТИСЯ, ПРИМІЩА́ТИСЯ, ПРИМІ́ЩУВАТИСЯ, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ[ПРИТУЛЮВАТИСЯ]розм., ПРИХИЛЯ́ТИСЯрозм.;ОСІДА́ТИ, ОСІДА́ТИСЯрозм.,РОЗСІДА́ТИСЯрозм.,ОСА́ДЖУВАТИСЯрідше (обирати постійне місце проживання); ПІДСЕЛЯ́ТИСЯ, ПІДСЕ́ЛЮВАТИСЯ (селитися близько до когось або разом з кимсь); ПОМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІЩА́ТИСЯ, РОЗМІ́ЩУВАТИСЯ (займати якесь приміщення під житло). - Док.: осели́тися, посели́тися, примісти́тися, притули́тися, прихили́тися, осі́сти, осі́стися, розсі́стися, осади́тися, підсели́тися, помісти́тися, розмісти́тися. Пішли, щоб землю озирать, Де їм показано селитись (І. Котляревський); - Я думаю оселитись аж за Дніпром в Лубнах (І. Нечуй-Левицький); Як оселяться у своїй хаті.., то всі примхи та вигадки де й подінуться (Л. Яновська); Вони поселилися в двох різних половинах хати (П. Загребельний); Рухаючись цілими ордами, вони [народи Сходу] осідали поблизу Дніпра (Г. Коцюба); Після розгону Січі Яновський безвиїзно осів у своєму зимовнику (С. Добровольський); Я, як бачите, кинув Вінницю і осівсь на якийсь час в Лопатинцях (М. Коцюбинський).