ДЗЕ́РКАЛО (відшліфована поверхня, що відображає предмети), СВІЧА́ДОперев. поет.,ВЕРЦА́ДЛОзаст., ЛЮ́СТРОдіал.;ТРЮМО́ (високе на ніжках). Дівчата кинулися у противну хату; а там на стіні край віконця дзеркало в них було (Г. Квітка-Основ’яненко); Виймає [Поліксена] з-за пояса золотий гребінець і маленьке кругле свічадо (Леся Українка); Свою косу шовковую Тричі заплітала [панянка]; Заплітала, прибирала, В верцадло гляділа (Л. Глібов); Попід стінами виблискували великі люстра в різьблених рамах (С. Ковалів); Просто проти неї велике на всю стіну стояло трюмо (А. Головко).