-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний світлячо́к світлячки́
родовий світлячка́ світлячкі́в
давальний світлячко́ві, світлячку́ світлячка́м
знахідний світлячка́ світлячки́, світлячкі́в
орудний світлячко́м світлячка́ми
місцевий на/у світлячко́ві, світлячку́ на/у світлячка́х
кличний світлячку́ світлячки́

Словник синонімів

СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Трублаїні); З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський).