-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний світля́к світляки́
родовий світляка́ світлякі́в
давальний світляку́, світляко́ві світляка́м
знахідний світляка́ світляки́, світлякі́в
орудний світляко́м світляка́ми
місцевий на/у світляку́, світляко́ві на/у світляка́х
кличний світля́че світляки́

Словник синонімів

СВІТЛЯ́К (жук, який світиться в темряві), СВІТЛЯЧО́К, БЛИЩА́К. Лісова земля оживилася світляками, що блистіли на її темному тлу, немов краплі світла (О. Кобилянська); Метушилися летючі світлячки в пошуках здобичі (М. Трублаїні); З-під них [весел] скакали вогні. Дрібні, маленькі, зелені, як блищаки в петрівчані ночі (М. Коцюбинський).